Методична робота - це систематична колективна й індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, спрямована на підвищення їх науково-теоретичного, загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки й професійної майстерності.

Методична робота в ДНЗ - це цілісна, заснована на досягненнях науки й педагогічного досвіду, на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємозалежних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації й професійної майстерності кожного вихователя (включаючи заходи щодо керування професійною самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу ДНЗ в цілому, а в остаточному результаті на вдосконалювання навчально-виховного процесу, досягнень оптимального рівня виховання й розвитку конкретних дітей.         

      Педагогічний колектив НВК у 2018/2019 навчальному році працюватиме над реалізацією законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про інноваційну діяльність», Концепції Нової української школи, Державних стандартів, інших нормативних документів з питань організації освітнього процесу.

Педагогічний  колектив  продовжує  роботу над науково – методичною проблемою «Удосконалення освітнього процесу та формування життєвих компетентностей здобувачів освіти  та вихованців ДНЗ  шляхом упровадження нових педагогічних технологій»               

ШМО вчителів початкових класів та вихователів дошкільного підрозділу працює над науково-методичною проблемою «Формування життєвих компетентностей молодших здобувачів освіти, створення умов для їх інтелектуального, соціального , морального розвитку шляхом впровадження нових освітніх технологій та тісної взаємодії в системі «здобувачі освіти  – батьки – вчителі».

          Засідання методичного об’єднання  проводяться   4 рази на рік, здійснюється  робота  між засіданнями. Методична робота в нашому дитячому садочку – це комплексний процес, у ході якого здійснюється практичне навчання педагогічних працівників ефективним формам і методам роботи з дітьми, використовуються різноманітні форми роботи з вихователями з метою підвищення їх педагогічної майстерності.Правило кожного педагога — з перших хвилин перебування дитини в дошкільному закладі оточити її увагою, теплом, цінувати її уподобання, прагнення.В основі педпроцесу – особистісно-орієнтована модель. Впровадження в практику Освітньої програми для дітей від 2 до 7 років "Дитина" створює простір для розвитку індивідуальних здібностей, інтересів дитини. Увага і повага до дитини, турбота про її розвиток. здібності, особистісні якості, нахили – найважливіше у роботі нашого дошкільного закладу.

Мета методичної роботи:

Удосконалення системи безперервної освіти педагогічних кадрів, вивчення та розвиток педагогічної компетентності кожного педагога; стимулювання творчого потенціалу водночас із формуванням навичок самостійного аналізу власної педагогічної діяльності, організація моніторингу якості освіти відповідно до Державних стандартів, запровадження компетентнісно-орієнтованого підходу до навчально-виховного процесу.

Напрямки методичної роботи:

- підвищення соціально-психологічної культури педкадрів;

- удосконалення педагогічної майстерності;

- сприяння в опануванні світової та національної, мовної й побутової культури;

- розвиток спеціальних умінь і навичок.

Головними завданнями діяльності методичної роботи ДНЗ є:

- підвищення соціально-психологічної культури педагогічних працівників;

- вдосконалення педагогічної майстерності та сприяння особистісному професійному зростанню педагогів;

- стимулювання розвитку ініціативи, творчості, пошуку;

- створення умов для праці в режимі розвитку, в напрямку опанування новими методами, прийомами, засобами, технологіями, системою навчання та виховання

- оптимізація системи мотивації педагогів до підвищення фахової майстерності та узагальнення власного педагогічного досвіду.

Принципи методичної роботи в дошкільному підрозділі:

- педагогічна співпраця .

- робота в режимі довіри, доброзичливості.

- творча атмосфера, стимулювання творчої активності.

- принцип допоміжно-регулювального контролю.

- надання вихователю права вибору.

- системність методичних заходів.

- систематична допомога.

Сьогодні для педагога, особливо молодого, важливо не лише осмислити та засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування для прийняття правильних рішень. Одним з основних завдань методичної служби є надання допомоги педагогам у формуванні й удосконаленні навичок самоосвітньої діяльності, що передбачає такі види роботи як: систематичне консультування з питань організації самоосвіти; допомога педагогу у визначенні різних позицій (сильних та слабких) з метою подолання труднощів; постійне інформування про новий передовий педагогічний досвід; підготовка й надання методичних рекомендацій щодо актуальних проблем теорії і практики. 

З метою забезпечення реалізації самоосвітньої роботи розроблено таку форму систематизації матеріалів як портфоліо самоосвітньої діяльності, яке є своєрідним інформаційним методичним банком педагога, тож воно має такі розділи:

 І блок – Персональний портрет

- ІІ блок – Індивідуальна освітня карта

- ІІІ блок – Мої досягнення

- ІV блок – Робочі матеріали

Провідна роль творчих ігор

в особистісному розвитку  дошкільників

            
ШМО учителів початкових класів та вихователів дошкільного підрозділу

Тема.        Провідна роль творчих ігор у особистісному розвитку дитини

Мета

проведення.  Підвищення фахової майстерності   педагогів

Місце проведення . Дошкільний  підрозділ  Грузьківського НВК

 Відповідальний: ЗДНВР   Кириченко А.М.

План

1.Організація і керівництво ігровою діяльністю дітей у  різних вікових групах………………………………………………………………1

2.Вивчення новітніх досліджень і методичної літератури з проблеми гри………………………………………………………43

3.Режисерські  ігри дошкільників. Організація і педагогічна підтримка……………………………………………………57

4.Сюжетно-рольова гра……………………………………………………..71

              І. Організація і керівництво ігровою   

              діяльностю дітей  у різних вікових групах
         Протягом дня діти мають можливість гратися чотири рази: до сніданку (5-40 хв), між сніданком та заняттями (5-7 хв), на відкритому повітрі (1 год.-1 год. 30 хв), після денного сну (20-40 хв).
Ігри до сніданку розпочинаються з приходом дитини до садка, перериваються сніданком і тривають до початку занять. Завдання вихователя в цей період — так раціоналізувати педагогічний процес, щоб мати можливість організувати гру дітей в найефективніших формах, активно впливати на її хід та взаємини дітей.
            У молодшій групі перевага надається іграм, в яких діти могли б якнайповніше задовольнити свої потреби в грі без складних особистісних взаємин. Це ігри, наприклад, з піском та водою, в які можна грати будь-якої пори року в кімнаті або на відкритому майданчику, нескладні будівельні ігри, під час яких може виникати потреба не тільки в індивідуальних, а й у спільних діях, погодженні задумів. Для зазначених ігор потрібний матеріал та іграшки, які спонукають дітей до рухів. У другій половині року набувають оформленого характеру рольові ігри, які дуже подобаються малечі.
           У вихованців середньої групи досвід ігрової діяльності значно більший, вони приносять іграшки з дому, що урізноманітнює та ускладнює ігри. Діти швидко розуміють один одного, втілюючи свій задум. Ігри та іграшки формують почуття і думки малюків, отже, дітям слід надати якнайширші можливості гратися в усе, що їм хочеться. Вихователь коригує гру, не порушуючи її, зберігаючи її самодіяльний і творчий характер, безпосередність переживань, віру дитини в правдивість того, що діється.
Вихованцям старшої групи надаються широкі можливості для гри в рольові, будівельні, дидактичні та рухливі ігри як індивідуально, так  і колективно.
              Ігри дітей після сніданку мають узгоджуватися з характером та змістом подальших занять. Так, перед заняттями з рідного мовлення, математики, малювання доречними будуть ігри на розвиток мислення, уваги, уяви. Іншу спрямованість надаємо іграм, якщо наступні заняття потребують від дітей рухів (хореографія, фізкультура). Отже, керівництво іграми треба узгоджувати з педагогічним процесом. Важливо відходити від шаблонів. Ні в якому разі не варто нав'язувати щось дітям, викликаючи тим самим у них спротив, вихід з гри або її припинення. Тут доречними будуть запитання, поради, рекомендації:

Ігри між заняттями. Для всіх груп дітей добирають ігри, які передбачають незначне розумове навантаження — з дрібними іграшками, м'ячем, нескладним конструктором. Немає потреби надто регламентувати ці ігри, але бажано, щоб вони давали дитині можливість рухатися. У перервах між заняттями варто уникати ігор усією групою. Це втомлює дітей. Також недоречними будуть нові ігри, які потребують тривалих і складних пояснень. Перехід від ігор до занять має відбуватися спокійно та невимушено.
                Ігри на відкритому повітрі. Діти можуть продовжувати гру, розпочату раніше (до занять або між ними), якщо вона їх зацікавила, або вигадати щось нове. Ці ігри бажано всіляко урізноманітнювати, оскільки є великий простір для активних рухів, тож варто якомога повніше використати ці умови, щоб вихованці могли побігати, пострибати, просто побавитися. Організуючи ігри на відкритому повітрі, слід обов'язково враховувати такий важливий чинник, як сезонність. У холодну погоду вони мають давати достатнє навантаження, але при цьому не передбачається дотримання однакового темпу для всіх дітей, тривалої підготовки, великих зусиль, уваги. Ігри мають швидко розігрівати дітей, але без шкоди здоров'ю. Вимоги до них повинні бути індивідуалізовані, з урахуванням стану здоров'я  кожного вихованця, погодних умов.
       Молодші дошкільнята досить активні, вони багато рухаються, однак досвід рухової діяльності в них ще малий та одноманітний. Щоб підвищити активність та збагатити рухи малят, слід створювати відповідні умови, використовувати різноманітні предмети й іграшки (м'ячі, кульки, кубики, скакалки та ін.). Так, навесні можна організовувати різні перебіжки, починаючи з найпростіших ("Конячки", "Коники", "Дожени м'яч", "Принеси предмет", "Ширше крок" і т.п.); підскоки та стрибки ("Стрибни вище", "Торкнися м'яча", "Злови метелика"); лазіння і повзання (проповзти по дошці, лаві), гру "Квочка та курчатка"; вправи з обручем, катання на гойдалках, їзда на велосипеді, ігри-забави ("Хованки", "Піжмурки", "Мильні бульбашки" тощо).
         Більш цільові у цьому віці ігри з піском, будівельним матеріалом, що є початком конструкторської діяльності. Педагог обов'язково навчає дітей грати, створює ігрову ситуацію, безпосередньо спілкується з вихованцями, використовуючи методи прямого впливу. Водночас має місце й опосередкований вплив через іграшку, нескладну інсценівку тощо. Малюкам цього віку подобаються сюжетно-рольові ігри на побутові теми, пов'язані з повсякденним життям (наприклад, дівчатка грають у ляльки, хлопчики — з машинами).
         Вихованцям середньої групи можна запропонувати для гри різноманітні природні матеріали. Води і піску має бути вдосталь. У цей віковий період також проводять дидактичні ігри, пов'язані з рухом. Це ігри-загадки, де діти рухами зображають якийсь предмет або дію. їх доцільно проводити після бігу або іншого активного фізичного навантаження. Продовжується збагачення сюжетно-рольових ігор ("водії", "сім'я", "магазин", "залізниця", "пілоти", "лікарня", "зоопарк" та ін.). Чергування ігор з правилами і без них сприяє розвитку та урізноманітненню ігор, їхньому виховному впливові на дітей. Важливий постійний контакт вихователя з дітьми як опосередкований, так і безпосередній. Хоча вміння самоорганізації ігор у середній групі ще невеликі, варто на них спиратися, коригуючи в разі потреби зміст та умови гри.
         У старшій групі можна запропонувати дошкільнятам перед виходом на майданчик домовитися, у що і як вони гратимуть. Це відразу надасть спрямованості їхній діяльності. Деякі ігри (в "моряків", "льотчиків", "космонавтів") можуть тривати тижнями, поступово розвиваю-чись. Доцільні ігри-драматизації (якщо план гри, послідовність дій визначено заздалегідь), дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри. Втручання вихователя має зводитися до порад, як краще організувати задуману гру. Для цього досить побіжних зауважень під час збирання на прогулянку. Для кращої самоорганізації бажано, щоб діти у групі знали кілька ігор і вміли у них грати. Важливий і спосіб організації дітей. Наприклад, вони можуть обрати ведучого в грі самі за допомогою лічилки, або його призначить вихователь.
          Ігри після денного сну в усіх групах проходять у кімнаті або на відкритому повітрі. Кімнату, в якій грають діти, бажано віддати повністю у їхнє розпорядження: розташування меблів, іграшок підпорядковується грі. Вихователь спрямовує дитячу самодіяльність, сам бере участь, ознайомлює дошкільнят з новою грою. Якщо вони грають у різні види ігор, виховні завдання урізноманітнюються та індивідуалізуються.
Надвечір можна продовжити будівельні та рольові ігри, розпочаті на відкритому повітрі. У дітей накопичується достатньо образів, щоб грати різні ролі, будувати споруди тощо. Рівень цих ігор значно зростає за умови, якщо вихователь запропонує завдання. Можна проводити з дітьми дидактичні ігри, зміст яких досить різноманітний. Поєднання дидактичних ігор з іншими видами дає змогу досягти значного успіху у всебічному розвитку дітей. У цей час доречними будуть музичні ігри, в яких вихователеві відводиться значна роль. Це — ігри-хороводи з піснями, рухливі ігри, ігри під музику, ігри-загадки.  Активною має бути роль вихователя і в іграх-драматизаціях.
              Неабияку роль у житті дитини відіграє гра-праця з використанням продуктів трудової та художньо-творчої діяльності. Однак, якщо ставиться завдання дати ще й певні навички (вишивання, склеювання, вирізання тощо), це знижує рівень самої гри, а в багатьох випадках призводить до її припинення. Тому для цих ігор доречною є така діяльність, навичками якої діти вже володіють.
             Улітку, коли дитячі знання та досвід значно збагатилися, менше часу витрачається на одягання, роздягання, збирання на прогулянку, є можливість повніше задовольняти потреби дітей у грі.Так, з вихованцями молодшої групи після денного сну проводяться веселі рухливі ігри, ігри з піском та іншим будівельним матеріалом. Можна запропонувати малятам побавитися заводними іграшками, послухати музичну шкатулку, пограти в нескладну дидактичну гру типу "Вгадай, хто покликав", "Впізнай, що це", "Хто як кричить?". Якщо погода вітряна, прохолодна, доцільно організувати ігри з вітрячками або запропонувати дидактичні ігри. Сонячного спекотного дня малюкам подобається купати ляльок, мити іграшки, пускати мильні бульбашки.
         Улітку у середній та старшій групах слід активно впроваджувати творчі ігри з використанням природного матеріалу. Не варто залишати поза увагою також ігри-драматизації, оскільки діти вже мають достатньо знань та досвіду для інсценування знайомих літературних творів. Старшим дошкільнятам можна запропонувати дидактичні ігри, які за змістом пов'язані з навчальною програмою з рідного мовлення, ознайомленням з навколишнім світом, з навчанням лічби тощо. Слід активно запроваджувати відгадування загадок, знаходження частин предмета та його складання, які проводяться як з усією групою, так і з окремими дітьми. У дощові дні діти охоче гратимуть у настільні ігри (шашки, шахи, ігри-лабіринти, ігри з кубиками, настільний хокей тощо).
Ігри-забави досить популярні й у старших дітей. "Веселі подорожі", "Спритні рибалки" та інші розважають та зацікавлюють їх. Але варто вдумливо поставитися до змісту цих ігор, подбати, щоб вони не лише розважали, а й слугували педагогічним цілям.Дітям подобаються будівельні ігри. Тож матеріали для них завжди мають бути на спеціально відведеному місці, щоб діти мали можливість розпочати різні ігри — будівельні, сюжетні, які тривають кілька днів (наприклад, "Побудова дачі", яка "переобладнується" багато разів і може перетворитися на іншу споруду, куди діти проводять електрику, телефон, біля якої будують сауну тощо).Закінчується насичений цікавими різноманітними іграми день. Вихователь нагадує, що треба навести 1 лад серед іграшок, усе покласти на свої місця. Прибиранню також можна надати вигляд гри, при цьому вихователь привчає дітей до послідовності, виконання установлених правил, підтримання порядку. "Де наші робітники?— запитує вихователь, — Мабуть, пішли вечеряти. — А треба ж матеріали до складу відвезти, щоб завтра закінчити "будівництво". Почувши такі слова, "робітники" швидко й охоче збирають матеріали. "А ви, пане водію, — запитує вихователь, — куди везете іграшки? — До шафи. — Швидше везіть, робочий день завершується, треба ставити машину в гараж".
                       Взаємозв'язок між окремими видами ігор.
            Зміст творчих ігор та ігор з правилами — своєрідне відображення навколишньої дійсності, однак більш І безпосереднє. Мета гри може змінюватися, взаємини між людьми нестійкі, умовні й не завжди обов'язкові для кожного. На відміну від творчих зміст дидактичних ігор завжди відомий заздалегідь. Завдання та правила гри однаково обов'язкові для кожного. Мета дидактичних ігор — розвиток розумових здібностей.
Спільною для обох видів ігор є діяльність дітей, завдяки якій дидактичні ігри наближаються до творчих. Інтерес до дії — основний чинник, який захоплює дітей. При цьому дії якісно різняться. Так, у творчих іграх дія стихійна, не пов'язана з обов'язковими правилами. Діти самі створюють, змінюють, пристосовують правила для своїх дій, вирішують, чи вони потрібні. У дидактичних іграх ігрова дія завжди пов'язана із заздалегідь установленими правилами. Інша відмінність в ігрових діях проявляється в їхній функції, яка в творчих іграх сприяє загальному розвитку дитини, а в дидактичних — досягненню конкретної мети за допомогою різноманітних цікавих завдань.
              Дорослі мають коригувати проведення всіх видів ігор. Зокрема, керівництво творчими іграми полягає в збагаченні уявлень та вражень дітей, доборі відповідних іграшок та матеріалів, збереженні безпосередніх переживань дітей,  розвитку їхньої ініціативи тощо.  Коли вихователь проводить дидактичні ігри, він є ініціатором, організатором, має обов'язково пояснити правила гри, стежити за її перебігом, а інколи й брати у ній безпосередню участь.
           Відмінність обох видів ігор не виключає їхньої взаємодії. У дидактичних іграх діти навчаються різних видів ігрової діяльності, дотримуватися правил гри. Вони начебто проходять школу організованої поведінки, справедливих взаємин, що значною мірою переноситься й у творчі ігри. Дидактичні ігри як метод навчання в дитячому садку допомагають закріплювати здобуті знання, застосовувати їх на практиці, переносячи опрацьований матеріал у творчі ігри та збагачуючи їхній зміст. Прикладом взаємозбагачення можуть бути дидактичні ігри "Школа", "Подорож" тощо, елементи яких часто зустрічаються і в творчих іграх дітей. З іншого боку, безпосередність переживань, вільне включення дитини в дію, характерні для творчої гри, легко переносяться в дидактичні ігри, що робить їх жвавішими та цікавішими.
        Незрівнянно більше взаємозв'язані дидактичні та рухливі ігри. Вони мають однакову структуру. Як у дидактичних, так і в рухливих іграх дітям дається завдання. Відмінність між дидактичними та рухливими іграми полягає, головним чином, у змісті: виконуються завдання розумового або фізичного характеру. Спільна ознака цих ігор — зацікавленість дітей у перебігу та результатах гри.
                   Окремі аспекти планування ігрової діяльності
           План дає вихователеві змогу заздалегідь продумати методи й прийоми навчання і виховання дітей, бачити шляхи досягнення поставленої мети. Усе, що планує вихователь, має забезпечувати гармонійний розвиток особистості кожної дитини. Слід пам'ятати: планування має бути гнучким, адже на його реалізацію можуть вплинути непередбачені чинники. План — це не формальність, а неодмінна умова успішної та плідної роботи з дітьми, де головне — не схема і форма, а зміст.
         Розглянемо планування сюжетно-рольової творчої гри, в якій найуспішніше формується змістовна ігрова діяльність дошкільнят та їхні взаємини. Аналіз планів навчально-виховної роботи показав, що між ігровою діяльністю та змістом занять із ознайомлення з навколишньою дійсністю, спостереженнями поза заняттями (наприклад, на прогулянці) часто немає жодного зв'язку. Але ж такі спостереження випадкові, непродумані й малоцінні для загального розвитку дитини. Також часто недостатній зв'язок між навчанням на заняттях, творчими іграми та працею дітей.Щоб правильно організувати керівництво іграми, вихователь має, вивчивши ігрові інтереси та рівень розвитку творчих ігор своїх вихованців, скласти перспективний план розвитку ігор на місяць, квартал, півріччя, рік, вказавши теми ігор, обсяг та шляхи їхнього розвитку.
Крім того, конкретизуючи перспективний план, педагог повинен скласти календарно-тематичні плани навчально-виховної роботи (з урахуванням вікових особливостей дітей та рівня їхнього розвитку). Якщо в дітей виникла цікава й корисна у виховному сенсі гра, вихова-тель має підтримати дитячу ініціативу, змінивши намічену ним ігрову тематику.
Тематичним планом охоплюються ті розділи програми, які сприяють збагаченню змісту сюжетно-рольових та будівельних ігор, забезпечуючи концентровану подачу матеріалу з метою підтримання й розвитку інтересу до тієї чи іншої гри.Відповідно до провідних ігрових інтересів тематичне планування має включати конкретні спостереження за предметами та явищами навколишнього середовища, екскурсії, добір художньої літератури, ознайомлення з творами мистецтва; конструювання, ліплення, аплікації і малювання; іграшки та атрибути для ігор (зазначити, що треба придбати, що — виготовити за допомогою батьків, що — разом з дітьми).
Під час гри може виникнути потреба в таких атрибутах, які не можна було передбачити заздалегідь. У таких випадках слід підтримати ініціативу дітей, допомогти виготовити або замінити іншими предметами необхідні атрибути і цим самим підтримати інтерес до гри.

Особливості організації театралізованих ігор
у різних вікових групах і керівництво ними
 

1. Що таке театралізована гра.  
2. Завдання і зміст роботи 
3. Цілі, завдання та зміст роботи з дітьми старшого дошкільного віку  
4. Класифікація театралізованих ігор.  
5.Методикакерівництва театралізованими іграми.  
6. Організаціясамостійної театралізованої діяльності та розвитоктворчої активності дошкільників. 

1. Що таке театралізована гра

"Який дитина в грі, такийбагато в чому він буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі. І вся історіяокремої людини як діяча і працівника може бути представлена ​​в розвитку гри й у поступовому переході її в роботу ... "
А.С. Макаренко.
          Гра- шлях до пізнаннясвіту, шлях до пізнання дитиною себе, своїх можливостей, здібностей, своїх меж. Самоперевірка завжди спонукає до вдосконалення. Вже тому ігри - важливий засіб самовиховання.
Театралізована гра, або драматизація, є одним з видів творчих ігор в дошкільному закладі. Заняття театралізованої діяльністю не тільки знайомлять дітей зі світом прекрасного, але і пробуджують у них здатність до співчуття, співпереживання, активізують мислення, уява, а головне - допомагають психологічноїадаптації дитини в колективі.
В даний час фахівці дошкільної педагогіки одностайно визнають, що гра як найважливіша специфічна діяльність дитини повинна виконувати широкі загально-виховні соціальні функції.
         Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень, знань. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви дитини, її емоційність, активність, потреба в спілкуванні. Чим старше стають діти, чим вище виявляється рівень загального розвитку, тим більше цінною буває гра (особливо педагогічнонаправляється) для становлення самодіяльних форм поведінки: у дітей з'являється можливість самим намічати сюжетабо організовувати ігри з правилами, знаходити партнерів, ставити мету і вибирати засоби для реалізації своїх задумів. Самодіяльна гра, тим більше в умовах суспільного дошкільного виховання, вимагає від дитини вміння встановлювати взаємини з товаришами. У цих неформальнихдитячих об'єднаннях виявляються різні риси характерудитини, її звички, інтереси, уявлення про навколишній, різні вміння.
        Гра - справжня соціальна практика дитини, її реальне життяв суспільстві однолітків. Тому такою актуальною для дошкільної педагогіки є проблема використання гри з метою всебічного виховання, і в першу чергу формування моральної сторони особистості дитини. Наприклад, гра, в якій діти відтворюють в наочно-образній, дієвій формі стосунків між людьми, не тільки дозволяє краще зрозуміти і глибше пережити цю дійсність, але і є потужним фактором розвитку мислення та творчої уяви, виховання високих людських якостей. До таких ігор можна віднести театралізовані ігри, в процесіяких діти здобувають додаткову можливість закріпити і такі навички, як уміння висловити ясно для оточуючих свою думку, намір, емоції, здатність розуміти, що хочуть від тебе інші. Такі заняття стимулюють розвитокосновних психічних функцій: уваги, пам'яті, мови, сприйняття; сприяють розквіту творчої уяви, долучають до театральнійкультурі.
    Специфіка цілей, завдань і змісту роботи вихователя з дітьми  

                                          різних   вікових груп.
          Основні напрямки розвитку театралізованої гри полягають у поступовому переході дитини від спостереження театралізованої постановки дорослого до самостійної ігрової діяльності; від індивідуальної гри і "гри поруч" до гри в групі з трьох - п'яти однолітків, які виконують ролі; від імітації дій фольклорнихі літературнихперсонажів до імітації дій у поєднанні з передачею основних емоцій героя і освоєння ролі як створення простого "типового" образу в грі-драматизації.

2. Завдання і зміст роботи

              Перш за все необхідно формувати інтерес до театралізованим ігор, що складається в процесі перегляду невеликих лялькових спектаклів, які показує вихователь, взявши за основу зміст знайомих дитині потешек, віршів і казок. Надалі важливо стимулювати його бажаннявключитися в спектакль, доповнюючи окремі фрази в діалогах героїв, стійкі звороти зачину і кінцівки казки. Увагадітей фіксується на тому, що в кінці ляльки кланяються і просять подякувати їм, поплескати в долоні. Рукавичкові та інші театральні ляльки використовуються на заняттях, у повсякденному спілкуванні. Від їх особи дорослий дякує і хвалить дітей, вітається та прощається. У хід занять, вечорів розваг він включає фрагменти драматизації, переодягаючись у спеціальний костюм, змінюючи голос та інтонацію.
        Важливим аспектом діяльності вихователя є поступове розширення ігрового досвіду за рахунок освоєння різновидів гри-драматизації. Реалізація даного завдання досягається послідовним ускладненням ігрових завдань та ігор-драматизаций, в який включається дитина. Сходироботи наступні.
• Гра-імітація окремих дій людини, тварин і птахів (діти прокинулися-потягнулися, горобчики махають крилами) і імітація основних емоцій людини (виглянуло сонечко - діти зраділи: посміхнулися, заплескали в долоні, застрибали на місці).
• Гра-імітація ланцюжка послідовних дій у поєднанні з передачею основних емоцій героя (веселі матрьошки заплескали в долоні і почали танцювати; зайчик побачив лисицю, злякався і стрибнув за дерево).
• Гра-імітація образів добре знайомих казкових персонажів (незграбний ведмідьйде до будиночка, хоробрий півник крокує по доріжці).
• Гра-імпровізація під музику ("Веселий дощик", "Листочки летять за вітром і падають на доріжку", "Хоровод навколо ялинки").
• Однотемность безсловесна гра-імпровізація з одним персонажем за текстами віршів і примовок, які читає вихователь ("Катя, Катя маленька ...", "Заинька, потанцюємо ...", В. Берестов "Хвора лялька", А. Барто " Сніг, сніг").
• Гра-імпровізація по текстах коротких казок, оповідань і віршів, які розповідаєвихователь (3. Александрова"Ялинка"; К. Ушинський "Півник з родиною", "Васька"; М. Павлова "На машині", "Суничка"; Е . Чарушин "Качка з каченятами").
• Рольовий діалог героїв казок ("Рукавичка", "Заюшкина хатинка", "Три ведмеді").
• Інсценування фрагментів казок про тварин ("Теремок", "Кіт, півень і лисиця").
• Однотемность гра-драматизація з кількома персонажами за народними казками ("Колобок", "Ріпка") і авторським текстів (В. Сутеев "Під грибом", К. Чуковський "Курча").
У дітей цього віку відзначається первинне освоєння режисерської театралізованої гри - настільного театру іграшок, настільного площинного театру, площинного театру на фланелеграфе, пальчикового театру. Процесосвоєння включає міні-постановки за текстами народних та авторських віршів, казок, оповідань ("Цей пальчик - дідусь ...", "Тілібом", К. Ушинський "Півник з родиною", А. Барто "Іграшки", В. Сутеев "Курча і каченя") Фігурки пальчикового театру дитина починає використовувати у спільних з дорослим імпровізаціях на задані теми.
Збагачення ігрового досвіду можливе тільки за умови розвитку спеціальних ігрових умінь.
Перша група умінь пов'язана з освоєнням позиції "глядач" (вміння бути доброзичливим глядачем, додивитися і дослухати до кінця, поплескати в долоні, сказати спасибі "артистам").
Друга група умінь забезпечує первинне становлення позиції "артист", що включає вміння використовувати деякі засоби виразності (міміка, жести, рухи, сила і тембр голосу, темп мови) для передачі образу героя, його емоцій і переживань і правильно тримати і "вести" ляльку або фігурку героя в режисерській театралізованої грі.
Третя група умінь - це вміння взаємодіяти з іншими учасниками гри: грати дружно, не сваритися, виконувати привабливі ролі по черзі і т.д.
Діяльність вихователя повинна бути спрямована на стимулювання інтересу до творчості та імпровізації, що є важливою частиною роботи з дітьми. Поступово вони включаються в процесігрового спілкуванняз театральнимиляльками, а потім в спільні з дорослим імпровізації типу "Знайомство", "Надання допомоги", "Розмова тваринного зі своїм дитинчам" та ін.  У дітей розвивається бажання братиучасть в ігрових драматичних мініатюрах на вільні теми ("Сонечко і дощик", "У лісі", "Веселі мавпочки", "Кошенята грають" і т.п.).
Цілі, завдання та зміст. роботиз дітьми середнього дошкільного віку.
Основні напрямки розвитку театралізованої гри полягають у поступовому переході дитини від гри "для себе" до гри, орієнтованої на глядача; від гри, в якій головне - сам процес, до гри, де значимі і процес, і результат, від гри в малій групі однолітків , виконуючих аналогічні ("паралельні") ролі, до гри у групі з п'яти - семи однолітків, рольові позиції яких різні (рівноправність, підпорядкування, управління); від створення в грі-драматизації простого "типового" образу до втілення цілісного образу, в якому поєднуються емоції, настрою та станугероя, їх зміна.
         У цьому віці відбувається поглиблення інтересу до театралізованим ігор. Роботавихователя з дітьми 4 - 5 років повинна полягати в підтримці їхнього інтересу до театралізованої грі, в його диференціації, що полягає в наданні перевагипевного виду гри (драматизація чи режисерська), становленні мотиваціїінтересу до гри як засобу самовираження.
Розширення театрально-ігрового досвіду дітей здійснюється за рахунок освоєння гри-драматизації. Практично всі види ігрових завдань та ігор-драматизаций, які освоїв молодший дошкільник, корисні й цікаві дитині середнього дошкільного віку. Ускладнення стосується текстів, які відтепер відрізняються більш складним змістом, наявністю смислового й емоційного підтекстів, цікавими образамигероїв, оригінальними мовними засобами. Крім названих вище ігор, в роботі з дітьми використовуються:
• многоперсонажние ігри-драматизації за текстами двох - трьохприватних казок про тварин і чарівних казок ("Зимовье звірів", "Лисиця і вовк", "Гуси-лебеді", "Червона Шапочка");
• ігри-драматизації за текстами оповідань на теми "Діти та їхні ігри", "Хлопці і тваринка", "Праця дорослих";
• постановка вистави за твором.
Змістовну основу складають образно-ігрові етюдирепродуктивного та імпровізаційного характеру (наприклад "Вгадай, що я роблю", "Вгадай, що зі мною тільки що було", "Покажи, не називаючи, літературногогероя" і т.п.).
        Розширення ігрового досвіду дітей відбувається також за рахунок освоєння театралізованої гри. У віці 4 - 5 років дитина освоює різні види настільного театру: м'якої іграшки, в'язаний театр, конусний театр, театр народної іграшки та площинних фігур. Новим змістом стають дії з ляльками на гапіте. Доступний дітям і театр верхових ляльок (без ширми, а до кінця навчального року - і з ширмою), театр ложок і пр. Діти показують постановки за поетичним і прозовим текстів (С. Маршак "Казкапро дурне мишеня"; К. Чуковський "Плутанина "), пальчикові театр найчастіше використовується у самостійній діяльності, коли дитина імпровізує на основі знайомих віршів і потешек, супроводжуючи свою промову нескладними діями (" Жили у бабусі "; С. Міхалков" Кошенята "; Л. Зубкова" Ми ділили апельсин ").
         Істотно ускладнюються театрально-ігрові вміння дошкільнят.
Перша група умінь забезпечує подальший розвиток позиції "глядач" (бути уважним і доброзичливим глядачем; виявляти елементи глядацької культури: не залишати свого місця під час спектаклю, адекватно реагувати на події "на сцені", відповідатина звернення "артистів", дякувати їм за допомогою оплесків; позитивно оцінювати гру однолітків-"артистів").
Друга група умінь пов'язана з удосконаленням позиції "артист". Головним чином це має на увазі вміння використовувати засоби нсвербальной (міміка, жести, пози, рухи) та інтонаційноївиразності для передачі образу героя, його емоцій, їх розвитку і зміни (Машеньказаблукала в лісі - злякалася, побачила хатинку - здивувалася, придумала, як обдурити ведмедя , - зраділа), для передачі фізичних особливостей персонажа, деяких рис його характеру (старий дід з працею, але тягне ріпку; внучка тягне не дуже старанно, хоче втекти і пограти з подружками; мишкатак боїться кішки, що тягне з усіх сил). Розвивається і вміння "управляти" лялькою: тримати її непомітно для глядачів, правильно "вести" ляльку або фігурку героя в режисерській театралізованої грі, імітуючи ходьбу, біг, стрибки, жести і руху, що символізуютьвітання і прощання, згоду і незгоду.
            Третя група умінь забезпечує первинне освоєння позиції "режисер" в режисерській театралізованої грі, тобто вміння створювати ігровий простірна площині столу, наповнювати його іграшкамита фігурками на свій розсуд.
Четвертагрупа дозволяє дитині опанувати основними уміннями "оформлювача спектаклю", що має на увазі здатність визначати місце для гри, підбирати атрибути, варіативно використовувати матеріалита елементи костюмів, включатися в процес виготовлення вихователем відсутніх атрибутів для гри.
П'ята група умінь, спрямована на позитивне взаємодія з іншими учасниками гри, включає вміння домовлятися, встановлювати рольові відносини, володіти елементарними способами розв'язання конфліктнихситуацій у процесі гри.
Вихователь повинен приділяти увагу розвитку інтересу до творчості та імпровізації в процесі придумування змісту гри і втілення задуманого образу за допомогою різних засобів виразності. Імпровізаційність стає основою роботи на етапі обговорення способів втілення образів героїв і на етапі аналізу результатів театралізованої гри. Дітей підводять до ідеї про те, що одного і тогож героя, ситуацію, сюжет можна показати по-різному. Необхідно заохочувати бажання придумати свої способи реалізації задуманого, діяти не на основі копіювання дорослого чи наслідування іншій дитині, а в залежності від свого розуміннязмісту тексту.

3. Цілі, завдання та зміст роботи з дітьми старшого дошкільного  

     віку

             Основні напрямки розвитку театралізованої гри полягають у поступовому переході дитини від гри по одному літературномучи фольклорномутексту до гри-контамінації, що припускає вільне побудова дитиною сюжету, в якому літературнаоснова поєднується з вільною її інтерпретацією дитиною або з'єднуються декілька творів; від гри, де використовуються засоби виразності для передачі особливостей персонажа, до гри як засобу самовираження через образгероя; від гри, в якій центром є "артист", до гри, в якій представлений комплекс позицій "артист", "режисер", "сценарист", "оформлювач", "костюмер", але при цьому переваги кожної дитини пов'язані з яким-небудь одним з них, залежно від індивідуальних здібностей та інтересів; від театралізованої гри до театрально-ігрової діяльності як засобу самовираження особистості та самореалізації здібностей.
Перша - формування позитивного ставлення дітей до театралізованих  ігор. Це передбачає поглиблення їхнього інтересу до певного виду театралізованої гри, образу героя, сюжетом, наявність інтересу до театральній культурі, усвідомлення причин позитивного або індиферентного ставлення до гри, пов'язаного з наявністю чи відсутністю інтересу й здатність до самовираження в театралізованій діяльності.  Новим аспектом спільної діяльності дорослого та дітей стає залучення дітей до театральноїкультури, тобто знайомство з призначенням театру, історієюйого виникнення в Росії, пристроєм будівлітеатру, діяльністю людей, що працюють у театрі, яскравими представниками даних професії, видами і жанрами театральногомистецтва (драматичний, музичний) ляльковий, театр звірів, клоунада і пр)
       У старшому дошкільному віці відбувається поглиблення театрально-ігрового досвіду за рахунок освоєння різних видів гри-драматизації і режисерської театралізованої гри. Поглиблення досвіду гри-драматизації полягає в тому, що діти стають більш активними і самостійними у виборі змісту ігор, ставляться до вибору творчо. Старшому дошкільнику нарівні з образно-ігровими етюдами, іграми-імпровізаціями, инсценированием стають доступні самостійні постановки вистав, у тому числі на основі "колажу" з кількох літературних творів. Наприклад, "Подорож по казках А. С. Пушкіна", "Нові пригоди героїв казок Ш. Перро" та ін..  Досвід режисерської гри збагачується за рахунок маріонеток, ляльок з "живою рукою".Ускладнюються тексти для постановок. Їх відрізняють більш глибокий моральний сенс і прихований підтекст, у тому числі гумористичний. У театралізованій грі починають використовуватися російські народні казки-байки про тварин ("Лисиця і журавель", "Заєць і їжак"), твориЛ. Толстого, І. Крилова, Г.Х. Андерсена, М. Зощенко, Н. Носова.
          Яскравою особливістю ігор дітей після 6 років стає їх частковий перехід у мовленнєвій план. Це пояснюється тенденцієюдо об'єднання різних видів сюжетної гри, в тому числі ігри-фантазування. Вона стає основою або важливою частиною театралізованої гри, в якій реальний, літературнийі фантазійний плани доповнюють один одного. Для старших дошкільнят характерніігри "з продовженням". Вони засвоюють і нову для себе гру "У театр", яка передбачає поєднання рольової і театралізованої гри, на основі знайомства з театром, діяльністю людей, що беруть участь у постановці спектаклю.  У дітей розвиваються спеціальні вміння, що забезпечують освоєння комплексу ігрових позицій.
Перша група умінь пов'язана з удосконаленням позиції глядача як "розумного, доброго порадника".
Друга група передбачає поглиблення позиції "артист",розвитокздатності виражати своє ставлення до ідеї вистави, герою і самовиражатися за допомогою комплексу засобів невербальної, інтонаційного та мовної виразності.
Третя група забезпечує становлення позиції "режисер-сценарист", що має на увазі здатність втілювати свої задуми не тільки власними силами, але і організовуючи діяльність інших дітей.
Четвертагрупа дозволяє дитині оволодіти деякими вміннями оформлювача-костюмера, тобто здатністю позначати місце "сцени" і "залу для глядачів", відбирати, творчо використовувати предмети-заступники та самостійно виготовлені атрибути та елементи костюмів, виготовляти афіші, запрошеннята ін
П'ята група умінь передбачає використання позитивних прийомівспілкування з однолітками в процесі плануваннягри, по її ходу (перехід з ігрового плану в план реальних відносин) і при аналізі результатів театралізованої постановки.
         Діти більш яскраво і різноманітно виявляють самостійність і суб'єктивну позицію в театралізованій грі. Досягається це, в тому числі, засобами стимулювання їхнього інтересу до творчості та імпровізації в процесі придумування змісту гри і втілення задуманого образу за допомогою засобів виразності. На конкретних прикладах необхідно допомогти дитині зрозуміти, що "найкраща імпровізація завжди підготовлена". Підготовка досягається наявністю попереднього досвіду, умінням інтерпретувати зміст тексту і осмислювати образи героїв, певним рівнем освоєння різних засобів реалізації своїх задумів і т.д. Рішення даної задачі вимагає надання дітям права вибору засобів для імпровізації та самовираження.
           Реалізація названих завдань і змісту роботи з дітьми всіх вікових груп вимагає обліку основних принципів організації театралізованої гри.
Найважливішим є принцип специфічності даної діяльності, що об'єднує ігровий (вільний, мимовільний) і художній (підготовлений, осмислено пережитий) компоненти. Принцип комплексності передбачає взаємозв'язок театралізованої гри з різними видами мистецтва і різними видами художньої діяльності дитини. Згідно з принципом импровизационности театралізована гра розглядається як творча діяльність, що обумовлює особливу взаємодія дорослого і дитини, дітей між собою, основу якого становлять вільна атмосфера, заохочення дитячої ініціативи, відсутність зразка для наслідування, наявність своєї точки зору у дитини, прагнення до оригінальності і самовираження. Усі названі вище принципи знаходять своє вираження у принципі інтегративності, відповіднодо якого цілеспрямована роботаз розвитку театралізовано-ігрової діяльності включається в цілісний педагогічнийпроцес. Це передбачає, в тому числі, організацію роботи по театралізації з урахуванням етапів художньої діяльності. Перший етап присвячений поглибленню художнього сприйняття літературного тексту (зміст, смисловий і емоційний підтекст і образність). Звідси й мета роботи - збагачення пізнавального та емоційного досвіду з теми та ідеї твору для театралізації. Її реалізація вимагає проведення занять з пізнавальному і мовному розвитку дітей, а також по образотворчої та музичної діяльності у відповідності до змісту літературного твору, У спільній діяльності вихователя і дітей поза занять проводяться ознайомлення з текстом, робота з поглиблення сприйняття (бесіди, розгляд книжкових ілюстрацій, слухання та аналіз аудіозаписів, дидактичніігри, лексичні вправи, вікторини тощо). Матеріалипредметно-розвиваючого середовища покликані стимулювати інтерес дітей до спілкування з книгою.
      Другий етап має на меті розвиток умінь передавати образи за допомогою засобів невербальної, інтонаційного та мовної виразності. Основним методом її реалізації виступають образно-ігрові етюди. Створення образу - завдання складне для дошкільнят, тому необхідна спеціальна робота. Поглибленню розуміння дітьми героїв літературного твору, мотивів їхніх вчинків, станів і настроїв сприяють заняття з пізнавальному і мовному розвитку, по образотворчої та музичної діяльності, рухливі ігри з текстами, лексичні вправи, розгляд різних видів наочності і т.д.
          Предметно-розвиваюче середовище повинно  забезпечувати самостійну ігрову і художню діяльність дітей на основі тексту.
Третій етап пов'язаний з творчістю дитини у мовленнєвій, ігрової та інших видах художньої діяльності в процесі освоєння ігрових позицій "глядач", "артист", "сценарист-режисер", "оформлювач-костюмер". Данна мета може реалізовуватися як на заняттях з образотворчої діяльності (колективнемалювання афіші; виготовлення запрошень), так і в спільній діяльності вихователя і дітей. У старшій групі доцільна  поглиблена робота з розвитку мовного творчості і ознайомлення дітей з діяльністю зайнятих у постановці спектаклю. Творчістьу самостійної ігрової та мовної діяльності стимулюється предметної середовищем.
Організована таким чином робота буде сприяти тому, що театралізована гра стане засобом самовираження та самореалізації дитини в різних видах творчості, самоствердження в групі однолітків. А життя дошкільнят у дитячому садку збагатиться за рахунок інтеграції гри і різних видів мистецтва, які знаходять своє втілення в театрально-ігрової діяльності.

4. Класифікація театралізованих ігор

           Існує множинність точок зору на класифікацію ігор, складових театрально-ігрову діяльність.
Предметні та непредметні гри в класифікації Л.С. Фурміної.  Диференціація театралізованих ігор за задумом, по літературному тексту, за запропонованими дорослим обставинам Є.Л. Трусової.
У ряді досліджень театралізовані ігрикласифікуються за коштами зображення залежно від провідних способів емоційної виразності сюжету.
Театралізовану гру Л.В. Артемова ділить на дві групи: драматизації та режисерські.
В іграх-драматизациях дитина-артист, самостійно створює образ за допомогою комплексу засобів виразності (інтонація, міміка, пантоміма), виробляє власні дії виконання ролі. У грі-драматизації дитина виконує який-небудь сюжет, сценарійякого заздалегідь існує, але не є жорстким каноном, а служить канвою, в межах якої розвивається імпровізація. Імпровізація може стосуватися не тільки тексту, а й сценічної дії.
Ігри-драматизації можуть виконуватися без глядачів або носити характерконцертного виконання. Якщо вони розігруються в звичайній театральній формі (сцена, завіса, декорації, костюми і т.д.) або у формі масового сюжетного видовища, їх називають театралізації.
     Види драматизації: ігри-імітації образів тварин, людей, літературних персонажів; рольові діалоги на основі тексту; інсценування творів; постановки вистав за одним або кількома творами; ігри-імпровізації з розігруванням сюжету без попередньої підготовки.
Драматизації грунтуються на дії виконавця, який може використовувати ляльки. Л.В. Артемова виділяє кілька видів ігор-драматизаций дошкільнят.  Ігри-драматизації з пальчиками. Атрибути дитина одягає на пальці. Він«грає» за персонажа, зображення якого знаходиться на руці. По ходу розгортання сюжету діє одним або декількома пальцями, промовляючи текст. Можна зображати дії, перебуваючи за ширмою або вільно пересуваючись по кімнаті.
Ігри-драматизації з ляльками . У цих іграх на пальці руки надягають ляльки бибабо. Вони зазвичай діють на ширмі, за якою стоїть ведучий. Таких ляльок можна виготовити самостійно, використовуючи старі іграшки.
Імпровізація. Це розігрування сюжету без попередньої підготовки.
У традиційній педагогіці ігри-драматизації відносять до творчих, що входять в структуру сюжетно-рольової гри.
У режисерській грі дитина не є дійовою особою, діє за іграшковий персонаж, сам виступає в ролі сценариста і режисера, керує іграшками або їх заступниками. Цю самостійність у вигадуванні сюжету вважають особливо важливою для подальшого
формування ігри та уяви. «Озвучуючи» героїв і коментуючи сюжет, він використовує різні засоби вербальної виразності. Переважаючими засобами вираження в цих іграх є інтонація і міміка, пантоміма обмежена, оскільки дитина діє з нерухомою фігурою або іграшкою.
Важлива особливість цих ігор полягає в перенесенні функції з одного об'єкта реальності на інший. Їх схожість з режисерською роботою в тому, що дитина придумує мізансцени, тобто організовує простір, сам виконує всі ролі або просто супроводжує гру «дикторським» текстом.
У цих іграх дитина-режисер набуває вміння «бачити ціле раніше частин», яке, згідно з концепцією В.В. Давидова, є основною особливістю уяви як новоутворення дошкільного віку.
Режисерські ігри можуть бути груповими: кожен веде іграшки в загальному сюжеті чи виступає як режисер імпровізованого концерту, вистави. При цьому накопичується досвід спілкування, узгодження задумів і сюжетних дій.
        Л.В. Артемова пропонує класифікацію режисерських ігор відповідно до різноманітністю театрів (настільний, площинний, бибабо, пальчиковий, маріонеток, тіньовий  та ін.)
Настільний театр іграшок. Використовуються іграшки, вироби, які стійко стоять на столі і не створюють перешкод при пересуванні.
Настільний театр картинок. Персонажі і декорації - картинки.
Їх дії обмежені. Стан персонажа, його настрій передається інтонацієюграє. Персонажі з'являються по ходу дії, що створює елемент сюрпризности, викликає інтерес дітей.
       Стенд-книжка. Динаміку,послідовністьподій зображують за допомогою змінюють один одного ілюстрацій. Перегортаючи сторінки стенду-книжки, провідний демонструє різні сюжети, що зображують події, зустрічі.
Фланелеграф. Картинки чи персонажі виставляються на екран.
Утримує їх фланель, якої затягнуті екран і зворотня сторона картинки. Замість фланелі на картинки можна приклеювати шматочки оксамитової або наждачного паперу. Малюнки підбираються разом з дітьми зі ста / яких книг, журналів або створюються самостійно.
       Тіньовий театр. Для нього необхідний екран з напівпрозорого паперу, чорні площинні персонажі і яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відкидають тіні на екран. Зображення можна отримати і за допомогою пальців рук. Показ супроводжується відповіднимзвучанням.
Гра-драматизація розглядається в рамках театралізованих ігор як вхідна поряд з режисерською грою в структуру сюжетно-рольової гри. Проте режисерська гра, включаючи такі складові, як уявна ситуація, розподіл ролей між іграшками, моделюванняреальних соціальних відносин в ігровій формі, є онтогенетично більш раннім видом ігор, ніж сюжетно-рольова, так як для її організації не вимагають високого рівня ігрового узагальнення, необхідного для сюжетно-рольової гри.

5. Методика керівництва театралізованими іграми

             Театралізовані ігри в дошкільному віці так чи інакше засновані на розігруванні казок - способом пізнання світудитиною. Російська народна казка радує дітей своїм оптимізмом, добротою, любов'ю до всього живого, мудрої ясністю у розумінні життя, співчуттям слабкому, лукавством і гумором при цьому формується досвід соціальних навичок поведінки, а улюблені герої стають зразками для наслідування. Дитина отримує роль одного з її героїв, прилучається до культури свого народу, мимоволі вбирає то ставлення до світу, яке дає силу і стійкістьв майбутньому житті.
Методика пояснення дитині завдання "Запишемо казку" вміщена у книзі "Чого на світі не буває?".
Наведемо приклади педагогічнихситуацій, дозволених за допомогою театральної діяльності.
1. «Занурення в казку» за допомогою «чарівних речей» з казки. Створення уявної ситуації. Наприклад, подивитися на  речі, які стоять в групі, використовуючи «чарівний ритуал» (заплющити очі, вдихнути, з видихом відкрити очі й озирнутися) або «чарівні окуляри». Потім привернути увагу дітей до якої-небудь речі: лава (Не з неї чи впало яєчко?), Миска (Може в цій мисці спекли Колобок?) І т.д. Потім дітей запитують, дізналися вони з якої казки ці речі.
2. Читанняі спільний аналіз казок. Наприклад, проводиться бесіда, спрямована на знайомство з емоціямита почуттями, потім - виділення героїв з різними рисами характеру та ідентифікація себе з одним з персонажів. Для цього під час драматизації діти можуть виглядати в «спеціальне» дзеркало, яке дозволяє бачити себе в різні моменти театралізованої гри і з успіхом використовується при програванні перед ним різних емоційних станів.

3. Програвання уривків з казки, що передають різні риси характеру, з паралельним поясненням або роз'ясненням вихователем і дітьми моральних якостей і мотивів дій персонажів.
4. Режисерська гра (з будівельним і дидактичним матеріалом).
5. Малювання, розфарбовування найбільш яскравих і емоційних для дітей подій з казок з мовним коментуванням і поясненням особистісногосенсу зображуваних подій.
6. Словесні, настільно-друковані та рухливі ігри, спрямовані на засвоєння моральних правил і постановку моральних завдань у вільній діяльності дітей після заняття.
Якщо необхідно ввести проблемні ігрові ситуації, то театралізовані ігри можуть проводитися у двох варіантах: зі зміною сюжету, зберігши образи твору чи з заміною героїв, зберігши зміст казки.
У процесі роботи над роллю рекомендується:
- Складання словесного портретагероя;
- Фантазування з приводу його будинку, взаємин з батьками, друзями, придумування його улюблених страв, занять, ігор;
- Твір різних випадків з життя героя, не передбачених інсценуванням;
- Аналіз придуманих вчинків;
- Робота над сценічною виразністю: визначення доцільних дій, рухів, жестів персонажа, місця на сценічному майданчику, міміки, інтонації;
- Підготовка театрального костюма;
- Використання гриму для створення образу.
Правила драматизації (за Р. Калініної)
Правило індивідуальності. Драматизація - це не просто переказ казки, в ній немає чітко окреслених ролей із заздалегідь вивченою текстом.
Діти переживають за свого героя, діють від його імені, привносячи в персонаж свою особистість. Саметому герой, зіграний однією дитиною, буде зовсім не схожий на героя, зіграного іншою дитиною. Та й один і той же дитина, граючи вдруге, може бути зовсім іншим.
Програвання психогимнастических вправ на зображення емоцій, рис характеру, обговорення та відповіді на запитання дорослого є необхідною підготовкою до драматизації, до «проживання» за іншого, але по-своєму.
Правило загальної участі. У драматизації беруть участь діти.
Якщо не вистачає ролей для зображення людей, звірів, то активними учасниками вистави можуть стати дерева, кущі, вітер, хатинка і т.д., які можуть допомагати героям казки, можуть заважати, а можуть передавати і посилювати настрій головних героїв.
Правило свободи вибору. Кожна казка програється неодноразово. Вона повторюється (але це буде кожного разу інша казка - див. правило індивідуальності) до тих пір, поки кожна дитина не програє всі ролі, які він хоче.
  Правило  за  допомагою  питань. Для полегшення програвання тієї чи іншої ролі після знайомства з казкою і перед її програванням необхідно обговорити, «проговорити» кожну роль. У цьому вам допоможуть питання: що ти хочеш робити? Що тобі заважає в цьому? Що допоможе зробити це? Що відчуває твій персонаж? Який він? Про що мріє? Що він хоче сказати?
Правило зворотного зв'язку. Після програвання казки проходить її обговорення: Які почуття ти відчував під час вистави? Чия поведінка, чиї вчинки тобі сподобалися? Чому? Хто тобі найбільше допоміг у грі? Кого ти хочеш тепер зіграти? Чому?
Атрибутика до драматизації. Атрибутика (елементи костюмів, маски, декорації) допомагає дітям зануритися в казковий світ, краще відчути своїх героїв, передати їх характер. Вона створює певний настрій, готує маленьких артистів до сприйняття і передачі змін, що відбуваються по ходу сюжету. Атрибутика не повинна бути складною, діти виготовляють її самі. Кожен персонаж має кілька масок, адже в процесі розгортання сюжету емоційний стангероїв неодноразово змінюється (страх, веселощі, здивування, злість і т.д.) При створенні маски важливим виявляється не портретнасхожість її з персонажем (наскільки точно, наприклад, намальований п'ятачок) , а передача настрою героя і нашого ставлення до нього.
Правило мудрого керівника. Дотримання та супровід педагогом всіх перерахованих правил драматизації, індивідуальний підхід до кожної дитини.Розвитоктеатралізованих ігор залежить від змісту і методики художнього виховання дітей в цілому і від рівня освітньої роботи в групі.
В основі керівництва театралізованими іграми лежить робота над текстом літературного твору. Р.І. Жуковська радить підносити текст твору виразно, художньо, а при повторному читанні залучати їх до нескладний аналіз змісту, підводити до усвідомлення мотивів вчинків персонажів.
Збагаченню дітей художніми засобами передачі образу сприяють етюди з прочитаного твору чи вибірбудь-якої події з казки і його розіграш (глядачі вгадують). Цікаві етюди, в яких діти рухаються під фрагменти музичних творів.
Старші діти активно обговорюють, у що краще грати, погоджувати свої задуми і бажання.Граповторюється кілька разів і у кожного є можливість спробувати себе у вподобаній ролі. У старших групах домовляються про двох-трьох складах «артистів».
З метою засвоєння послідовностіподій, уточнення образів персонажів організується художньо-творча діяльність: малювання, аплікація, ліплення по темі твору. Старші дошкільники можуть працювати підгрупами, отримують завдання, наприклад, виліпити фігурки персонажів, щоб розіграти казку. При цьому відпадає необхідність у спеціальному запам'ятовуванні тексту.
Основна мета педагогічного керівництва - будити уяву дитини, створювати умови для винахідливості, творчості дітей.

6. Організація самостійної  театралізованої діяльності  та  розвиток творчої   активності  дошкільнят

        Вивчення потенційних можливостей дитини в ході художньої діяльності проводиться вченими в контексті проблеми формування дитячої творчості: художньо-мовного; театралізовано-ігрового.
Гармонійне поєднання різних видів художньої діяльності в театралізованій грі дозволяє вирішити задачу формування художнього смаку і творчої активності дошкільників.
       У театральномумистецтві творчість- це з'єднання і розкриття драматургом, режисером, художником, композитором і акторами художніх образів, об'єднаних єдиним задумом. У  театралізованих іграх дітям доводиться бути і художниками, і акторами, і режисерами, але результати їх діяльності не можна порівнювати з результатами роботи дорослих.
       На думку Л.С. Фурміной, «... творчістьдітей носить характер відкриттів для себе. І в театрально-ігрової діяльності ці відкриття пов'язані з досягненням авторського задуму, з додаванням свого ставлення до зображуваних явищ. Отже,творчістьдітей проглядається в трьох аспектах: - створення драматургічного матеріалу, виконання свого авторського задуму, оформлення свого спектаклю. Однак діяльність ця носить ігровий характер і тому не є раз і назавжди зафіксованою, імпровізаційність - характернавластивість всієї дитячої діяльності.Самезавдяки цій властивості театралізовано-ігрова діяльність є активним творчим процесом».
       Старші дошкільники виявляють великий інтерес до театрального мистецтва, що є передумовою розвитку творчих можливостей дитини. Разом з тим у дошкільнят відсутній досвід сприйняття сценічного мистецтва, не сформована готовність до самостійної театралізованої діяльності. Лише деякі випускники дитячого саду мають достатній рівень уявлень про театр та ігрових уміннях, що дозволяє їм організувати самостійну театралізовану діяльність.
         Сприйняття дошкільням театру і самостійна театралізована діяльність - процеси, вихідні точки яких різні.Послідовністьсприйняття сценічного мистецтва визначається психологічними особливостями і характеромсприйняття дитиною цього віку різних видів театру (сприйняття різного сценічної дії).