Грузьківський НВК "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад"

 





Батьківський всеобуч

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ДИТИНА ЯКИХ

УПЕРШЕ  іде до  ДИТЯЧОГО САДКА

1.    Не залишайте дитину  в перші дні відвідування садка більш, як на годину.

2.    Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

3.    Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.

4.    Бережіть нервову систему дитини.

5.    Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка ( як засинає, що любить їсти, які продукти харчування викликають алергію тощо).

6.    Проконтролюйте, щоб початок відвідування дитячого садка не випав на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

7.    Починати відвідувати дитячий садок потрібно тоді, коли дитина здорова.

8.    Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку, привчайте її до ситуації, в якій треба змінювати форми поведінки.

9.    Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.

10. Допоможіть дитині сформувати звичку -  дотримуватися вдома такого режиму дня, як у дитячому садку.

 

Як  підготувати дитину раннього віку

до вступу в дитячий садок.

 

Поради батькам

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

2. Добре, якщо ви зацікавите дитину дитячим садком, викличете бажання туди йти.

3. Дитина значно легше пристосовується до умов суспільного  виховання, якщо в сім'ї оволодіє елементарними навичками самостійності.

4. Дуже важливо навчити маля гратися.

5. Одна з головних причин труднощів перших днів дитини в садку - недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення дитини.

Ще одна порада: старайтеся оформити маля в дошкільний заклад хоча б за два - три тижні до виходу матері на роботу, щоб можна було поступово збільшувати тривалість перебування дитини в садочку.

БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Зовсім не за горами, коли в багатьох сім'ях от-от станеться радісна і знакова подія: 1 вересня в пишних бантах чи у костюмчику ваше маля вперше переступить шкільний поріг! Прощавай, безтурботне дитинство! Що чекає попереду - успішне навчання, нові друзі, цікаве насичене життя? 

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

1.    Мотиваційна готовність до навчання у школі.

Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і розумових операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини в колектив класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних шкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

2.    Емоційно-вольова готовність до навчання в школі.

Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовим, оскільки він пов'язаний із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

3.    Розумова готовність дитини до навчання в школі.

Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.

4.    Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності.

Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.

Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Чи хоче дитина йти до школи?

Насамперед дізнайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: «Якби хтось став за тебе говори­ти, чи ти погодилася б з цими словами?»

1. Коли я піду до школи, у мене з'я­виться багато нових друзів.

2. Мені цікаво, які в нас будуть уроки.

3. Думаю, що буду запрошувати на свій день народження увесь клас.

4. Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.

5. Цікаво, що в школі пропонують на сніданок?

6. Коли я піду до школи, то буду гарно вчитися.

7. Найкраще в шкільному житті - це канікули.

8. Мені здається, у школі більше ціка­вого, ніж у дитячому садку.

9. Мені хочеться в школу, тому що діти з мого будинку вже навчаються.

10. Якби мені дозволили, я б пішла учи­тися торік.

Усього позитивних відповідей ...

Обведіть номери висловлювань, із яки­ми ваш малюк погодиться, а потім порахуйте кількість позитивних відповідей.

Сума 1-3 бали - ваша дитина вважає, що непогано живе і без школи. У цьому випадку вам слід замислитися надпричинами такої думки.

Сума 4-8 балів - так, у школу хочеть­ся, але в основному вона мріє поки що про нові ігри і друзів.

Сума 9-10 балів - вам не варто три­вожитися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлення до школи на най­ближчі десять-одинадцять років.

Що він знає про школу?

Тепер визначте, що знає про школу ваш малюк. Адже вже першого вересня в ньо­го виникне багато запитань і складних ситуацій. Для вас ці дитячі тривоги здаватимуться дрібницями, а для нього - най­важчими завданнями. Будьте завбачливі і допоможіть дитині заздалегідь.

Отже, вихід із майбутніх скрутних по­ложень.

Запитайте малюка:

1. Як звертаються до вчительки?

2. Як привернути до себе увагу, якщо потрібно про щось запитати?

3. Що сказати, якщо потрібно ви­йти в туалет?

4. Що таке урок?

5. Як дізнаються, що пора починати урок?

6. Що таке перерва?

7. Для чого вона потрібна?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояс­нює завдання?

10. Що таке оцінка?

11. Які оцінки гарні, а які погані?

12. Що таке шкільний щоденник?

13. У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14. Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відповіла прин­ципово правильно, можна і без уточнень.

Порівняйте її відповіді з правильними:

1. На ім'я і по батькові, на Ви.

2. Мовчки підняти руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку і сказати: «Вибачте, можна вийти?»

4. Це той час, протягом якого діти вчаться чогось нового: слухають пояснен­ня вчителя і відповіді учнів, роблять впра­ви і не виходять із класу.

5. Дзвенить дзвоник, коридори порож­ніють, діти біжать у класи.

6. Перерва - це проміжок часу між уроками.

7. Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийти з класу, відпочити, пограти, поснідати.

8. Парта.

9. Вчитель пише на дошці.

10. Оцінка - це цифра, якою оці­нюють успіхи: правильно або непра­вильно, добре або погано учень вико­нав завдання.

11. Щоденник - це такий зошит, куди вписується розклад уроків, діти записують домашнє завдання, а учи­тель виставляє оцінки.

12. В одному класі вчаться звичай­но діти одного віку, одного року народ­ження.

13. Канікули - це перерва в на­вчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть у наступний клас.

Якщо дитина відповіла правильно:

- на 13-14 запитань - у шкільних правилах для неї не буде несподіванок;

- на 7-10 запитань-непогано, але можна поговорити або почитати про школу;

- на 4-6 запитань - необхідно до­кладніше поговорити про шкільні пра­вила і повернутися до гри;

- на 1-3 запитання - а чи ходили ви самі в школу?

Пограйте в цю саму гру, придумав­ши нові запитання, і попросіть бути вчителем кого-небудь із знайомих.

ТЕСТ НА ВИЗНАЧЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ «ВНУТРІШНЬОЇ ПОЗИЦІЇ ШКОЛЯРА»

Задаємо дитині наведені нижче питання і записуємо отримані від­повіді.

1. Ти хочеш піти до школи?

2. Ти хочеш ще на рік залишитися в дитячому садочку ?

3. Що тобі найбільше подобається в дитячому садочку ?

4. Ти любиш, коли тобі читають книжки?

5. Ти сам просиш, щоб тобі почитали книжку?

6. Які книжки в тебе є найулюбленішими?

7. Чому ти хочеш піти до школи?

8. Чи намагаєшся ти залишити роботу, коли у тебе не виходить?

9.  Тобі подобається шкільна форма і шкільне приладдя?

10. Якщо тобі вдома дозволять ходити в шкільній формі та користуватися шкільним приладдям, а в школу дозволять не ходити, то це тебе влаштує? Чому?

11.Якщо ми з тобою будемо грати в школу, то ким ти захочеш бути - учнем або вчителем?

12. Під час гри в школу що буде довшим - урок чи перерва?

Оцінювання результатів

Враховуються відповіді на питання №№ 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11, 12.

Якщо «внутрішня позиція школяра» є сформованою, то відповіді на питання будуть такими:

№ 1 - Хочу йти до школи.

№ 2 -  Не хочу залишитися ще на рік у дитячому садочку

№ 3  -  Ті заняття, на яких учили (букви, цифри тощо).

№ 4 -  Люблю, коли мені читають книги.

№ 5  -  Сам прошу, щоб мені почитали.

№ 10 -  Ні, не влаштує, хочу йти до школи.

№ 11 -  Хочу бути учнем.

№12 - Нехай буде довшим урок.

ОЦІНЮВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ШКОЛИ

Тест «Кому що пасує?»

Пропонуємо дитині пограти в таку гру: «Зараз я тобі буду називати пари слів, наприклад, «гарний - поганий», а ти повинен сказати, кому більше пасує кожне з них - школяреві або дошкільникові?»

Другий варіант цієї гри. Просимо дитину розкласти заздалегідь підготовлені нами картки з написаними на них словами: одну картку дитина повинна покласти у ранець (портфель, сумку і т. д.), іншу - у коробку з іграшками.

Пари слів із прикметниками-антонімами:

••   Великий - маленький;

••   дорослий - дитячий;

••   веселий - сумний;

••   швидкий - повільний;

••   чистий - брудний;

••   солодкий - гіркий;

••   гладкий - колючий;

••   хворий - здоровий;

••   теплий - холодний;

••   активний - пасивний;

••   добрий - злий;

••   сміливий - боязкий;

••   бадьорий - втомлений;         

••   сильний - слабкий;

••   світлий - темний.

Оцінювання результатів

Загальне позитивне ставлення до процесу навчання в школі оці­нюється за переважною кількістю прикметників з позитивним емо­ційним забарвленням, які дитина зараховує до шкільного життя.

 

А зараз  тест для вас, дорогі батьки.

Чи готовий я бути батьком першокласника?

Опрацьовуючи його результати, скористайтеся таблицею. Для цього закресліть номери тих запитань, на які ви відповіли позитивно, а потім порахуй­те кількість закреслених номерів у кожно­му стовпчику окремо. Отриману суму за­пишіть у нижню порожню клітинку кожно­го стовпчика. У графі «Усього» поставте загальну кількість закреслених цифр.

Отже, вибирайте близький варіант відповіді:

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших.

2. Я побоююся, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки - непо­сильне навантаження для маленької ди­тини.

4. Важко бути впевненим у тому, що вчи­телі молодших класів добре розу­міють дітей.

5. Дитина може добре вчитися тільки в тому випадку, якщо вчителька - її влас­на мама.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, рахува­ти і читати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8. Боюся навіть думати про те, що ди­тина буде обходитися без денного сну.

9. Моя дитина губиться, коли до неї звертається незнайома доросла людина.

10. Моя дитина не ходить до дитячого садка і ніколи не розлучається з матір'ю.

11. Початкова школа, по-моєму, мало спроможна чого-небудь навчити дитину.

12. Я побоююся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13. Мій малюк, по-моєму, значно слаб­кіший за своїх ровесників.

14. Боюся, що вчителька не має мож­ливості оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто говорить: «Мамо, ми підемо в школу разом?»

1 2 3 4 5

6 7 8 9 10

11 12 13 14 15

Усього

Що означають отримані цифри?

Якщо сума позитивних відповідей 4 або менше балів: у вас є всі підстави з опти­мізмом зустріти перше вересня - ви самі готові визнати нову соціальну роль вашої дитини.

Якщо сума позитивних відповідей 5- 10 балів: вам бажано краще підготувати­ся до можливих труднощів.

Якщо сума позитивних відповідей 10 і більше балів: подумайте над своїми відпо­відями ще раз, можливо, вам варто пора­дитися з психологом.

Що ж означають суми в стовпчиках таблиці?

Насамперед звертайте увагу на ті зна­чення, де сума 2-3 бали.

1-й стовпчик - очевидно, необхідно зайнятися іграми і завданнями, що розвивають увагу, пам'ять, мислення, дрібну моторику рук.

2-й стовпчик -зверніть увагу на те, чи вміє ваша дитина взаємодіяти з ровесниками.

3-й стовпчик - можна припустити деякі складності, пов'язані зі здоров'ям вашої дитини, але є ще час зайнятися загартувальними і зміцнювальними вправами.

4-й стовпчик - не виключена мож­ливість того, що в дитини виникнуть труднощі в порозумінні з учителем.

5-й стовпчик - ваша дитина недостат­ньо самостійна, мабуть, вона занадто при­в'язана до матері.

Подумайте, можливо, варто відкласти школу на рік?

Може, корисно буде пограти в школу влітку? Міркуйте, аналізуйте, радьтеся.

Успіхів вам!

 

Підготовка руки   дитини до письма

              У дітей, які вступають до першого класу,  недостатньо розвинені м'язи кисті руки, координація рухів пальців, передпліччя та плечової частини руки, яка пише. Діти цього віку ще слабко орієнтуються в просторі й на площині. Більшість із них плутаються в розрізненні правого та лівого боків, особливо стосовно інших людей. Навіть учні першого класу, які стоять обличчям до вчителя і бачать, як він піднімає праву руку, швидше за все, піднімуть ліву. До семи років уже 75% дітей можуть правильно визначити праву й ліву руку іншої людини, з якого б боку вони на неї не дивилися. До восьми років із цим завданням здатні впоратися 95% дітей. Найбільші труднощі вироблення цієї навички викликає в ліворуких дітей. Уміння розрізняти праву й ліву сторони - це важлива передумова для багатьох видів навчання, тому відпрацьовуванню цієї навички необхідно приділяти достатньо часу, проводячи заняття з дитиною у формі різних ігор і вправ.
          Труднощі в письмі пов'язані, насамперед, не із самим написанням елементів літер, а з непідготовленістю дітей до цієї діяльності. Тому в підготовчий період дуже важливо використовувати деякі вправи, які б поступово готували руку дитини до письма (корисні, до речі, як для ліворуких, так і для праворуких дітей).Учити дитину правильно сидіти під час письма, правильно тримати ручку й орієнтуватися в просторі необхідно починати вже у підготовчий дошкільний період. Коли почнеться безпосередньо письмо - нова й важка для дитини діяльність - зробити це буде значно складніше.
        Дітям дошкільного віку дуже подобаються книжки-розмальовки - найпростіший і найефективніший спосіб підготовки руки дитини до письма. Розфарбовуючи картинки, які сподобалися, дитина вчиться тримати в руці олівець, використовувати силу натискання. Це заняття тренує дрібні м'язи дитячої руки, робить її рухи більш сильними та координованими. Найкраще користуватися кольоровими олівцями, а не фломастерами, тому що останні занадто м'які для малювання і не вимагають докладання навіть незначних зусиль.Можна запропонувати дитині копіювати малюнки, які сподобалися (сюжетні картинки, різні орнаменти) на прозорий папір або через копіювальний папір. Особливо корисні орнаменти й візерунки, тому що вони складаються з безлічі вигнутих ліній, що є гарною підготовкою руки дитини до написання прописних літер.
е можна забувати також і про регулярні заняття із пластиліном і глиною: розминаючи, виліплюючи пальчиками фігурки із цих матеріалів, дитина зміцнює дрібні м'язи пальців.
         Поряд із названими методами можна порекомендувати під час занять із дитиною нанизувати намисто, застібати та розстібати ґудзики, кнопки, гачки, зав'язувати та розв'язувати стрічки; перекладати трьома пальцями, які тримають ручку під час письма, дрібні іграшки; усмоктувати та висмоктувати воду піпеткою зі склянки, плести з ниток (наприклад, закладки) тощо.
Необхідно обов'язково робити гімнастику для руки:

  • випрямити кисть руки і по черзі притискати підмізинний палець до мізинця, середній - до вказівного;
  • випрямити кисть, щільно стиснути пальці й повільно притискати їх спочатку до третіх суглобів, потім до площини долоні;
  • долоньку прикласти до столу і по черзі згинати середні, вказівні, великий пальці, інші пальці при цьому повинні поступово підніматися вгору;
  • пальці розімкнути якомога ширше й повільно зімкнути їх;
  • стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках;
  • долоньку покласти на стіл, піднімати пальці по черзі, повторити у зворотній послідовності.

Поради для батьків

Дорогі батьки!

Родина для дитини - це тепле гніздечко, в якому вона почуває себе спокійно і впевнено: вона кохана і захищена. Але родина – це не завжди тато, мама, дитина. Настав той час, коли Ви батьки відчуваєте, що вашого спілкування з дитиною вже замало. Постає питання, як задовольнити потреби дитини? Шляхів дуже багато. Один з них - це суспільне виховання –дитячий садок. Дитячий садок стає другим  будинком, вихователь, вихованці групи-другою родиною. Нам, дорослим, варто пам’ятати, що дитина перш за все людина, яка вступає в новий, цікавий, повний нових вражень і знайомств  в цей період свого життя. Тільки від нас, дорослих, залежить наскільки цей період буде для дитини позитивний. Адаптація в дитячому садку – це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого колективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у родині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного і фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

І. Як допомогти дитині успішно адаптуватися у дитячому садку

Шановні батьки!

 Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити. Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре. Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дошкільного закладу, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування. Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування. Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка. Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка. Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.

Порада №1.

Батьки, ніколи не повинні забувати, що дитина вчиться робити ті речі, яким  вони їх вчать:

Якщо діти живуть з ворожістю, вони вчаться битися.

Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятися.

Якщо діти живуть з глузуванням, вони вчаться бути боязливими.

Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться розчаруванню.

Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі.

Якщо дітей вчать ділитися, вони вчаться бути щедрими.

Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.

Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути справедливими.

Якщо діти живуть у доброті та ввічливості, вони вчаться поважати.

Якщо діти живуть у дружелюбності, вони вчаться розуміти, що світ прекрасний.

Порада № 2

Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь і дідусів

Ваша дитина звертається до Вас-«Крім їжі та одягу мені потрібні душевне тепло, сердечність та Ваша любов.

Говоріть до мене серцем , тому що слова не завжди мені зрозумілі.

Не застосовуйте до мене силу. Це привчить мене до думки, що з позиції сили можна все вирішити. Я швидше відгукнусь, коли мене просто поведуть за собою.

Не давайте зайвих обіцянок, бо Ви не завжди можете її виконати. Я можу втратити довіру до Вас. Зробіть так, щоб я ніколи не боявся втратити Вашу любов.

Допоможіть мені зрозуміти різницю між добром і злом, правдою і неправдою.

Не карайте мене за невдачі, сам невдача вже є карою для мене. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене – тільки мої вчинки.

 Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також – як і чому. Прошу, не робіть всього за мене, бо я тоді виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням. Будьте доброзичливими до мене, щоб я навчився відчувати теж саме до інших.

Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках учився.

Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували.

Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася в милиці, які будуть заважати мені робити самостійні кроки. Любі мої, я Вас дуже-дуже люблю! Покажіть мені, що Ви мене також…»

ІІ. П’ять  основних  правил, якими  варто   керуватися   у   вихованні  дошкільнят

(з  досвіду  батьків  і  педагогів)

Менше  сварити    -   більше  хвалити!

Менше  карати      -   більше  любити!

Менше  вимог       -   більше  послідовності!

Менше  скарг        -   більше  життєлюбства!

Менше  погроз      -   більше  радості!

 

ІІІ. Правила покарання

Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

 

ІV. Коли не можна карати і сварити

-якщо дитина хвора;

-якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

-якщо дитина їсть;

-після сну;

-перед сном;

-під час гри;

 -під час виконання завдання;

-одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

-якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

-у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

-якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

-якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

 

V. Коли не потрібно хвалити

Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…                               

 

VІ. Десять «золотих правил» для батьків

Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.

Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

Навчить дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: *щира любов до батьків, *приязне ставлення до оточуючих, *зовнішня привабливість (одяг, манери), *можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), *висока самооцінка, *достатній запас слів, вміння підтримати розмову.

Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.

Потрібно навчити дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї, виховують краще за будь-які лекції.

Подбайте за гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким граються ваші діти, з ким дружать, поцікавтеся репутацією сімей цих дітей.

Будьте вимогливим. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вміння робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.

Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують. Нехай вчаться на власних помилках, робити щось краще за інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

VІІ. Заповіді гуманістичного підходу до виховання дітей

Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.

Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати і розуміти.

Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій чи іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.

Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте.  Її помилки – це насамперед ваші помилки.

У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.

Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття рішення.

 Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.

Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою і вчорашньою.

Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте і розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

 

Коли дитині необхідна

                             невідкладна консультація лікаря.

 

       Саме батьки відповідають за життя та здоров’я дитини. Отже, ви маєте знати симптоми, за яких необхідна невідкладна консультація лікаря. Якщо такі симптоми виникли у дитини, не слід сподіватися, що все мине саме собою, - ліпше звернутися до лікаря по допомогу.

 

      Зауважте, що залежно від показань термометра розрізняють температуру:

  • субнормальну – нижче 36,0 градусів С;
  • нормальну – 36,1…37,0 градусів С;
  • субфебрильну – 37,1…38,0 градусів С;
  • фебрильну – вище 38,1 градусів С.

                           

                                                Симптоми, за яких слід звернутися до лікаря:

 

  • Підвищення температури вище 39,0 градусів С.
  • Субфебрильна температура тримається більше трьох діб.
  • Субфебрильна або фебрильна температура за відсутності респіраторних симптомів – кашлю, нежитю тощо. Причиною можуть бути не респіраторні захворювання – гострий отит, інфекція сечовидних шляхів, менінгіт тощо.
  • Підвищення температури супроводжується блюванням.
  • Значно виражені та раптові в’ялість, зниження апетиту чи, навпаки, рухливе збудження дитини.
  • Порушення свідомості – дезорієнтація в часі й просторі.
  • Порушення периферійного кровообігу: бліда, мармурова шкіра, холодні долоні та підошви.

Насамперед дитині необхідно надати першу долікарську допомогу у таких випадках:

  • удушення або потрапляння стороннього предмета в організм дитини ;
  • переохолодження або відмороження;
  • тепловий удар або опік;
  • травмування – поранення, перелом, вивих тощо;
  • кровотеча;
  • порушення дихання та серцево-судинної діяльності тощо.

Коли стан дитини нормалізовано, обов’язково слід звернутися до лікаря за консультацією, щоб визначити тяжкість наслідків для здоров’я.

 

Якщо ви не можете впоратися із ситуацією самотужки, а стан дитини швидко погіршується, терміново викликайте швидку.

 

 

 

 

- не дозволяти дітям перебувати поруч під час приготування їжі, миття посуду, прання білизни, прасування;

Спортивний травматизм Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому занятті спортом. Але, на превеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що недостатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без інструктора . Тому багато дітей грають у різні рухливі ігри, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. Або обирають місця, не зовсім придатні для ігор, а часто і небезпечні: річки, захаращені двори, пустища тощо. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину до занять у спортивних товариствах, на стадіонах. Цим вони не тільки загартують дитину, а й вбережуть від страшної небезпеки.

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ТА КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

– не годувати дитину продуктами, що придбані у вуличних торгівців;

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

– не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

– вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

– вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

– не залишати малолітніх дітей без нагляду;

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

– при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

 

<h3 times="" new="" roman',="" sans-serif;="" background-color:="" rgb(255,="" 255,="" 231);"="" &ndash;="" вимкнути="" електропроводку,="" щоб="" уникнути="" ураження="" електрострумом;="" h3h3="" не="" відчиняти="" вікна,="" живити="" пожежу="" свіжою="" притокою="" кисню;="" h3p=""  ="" ph3=""> При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».