Музична терапія нині є одним із найпопулярніших методів корекціиної роботи, заснованих на контрольованому використанні музики під час лікування, профілактики та відновлення резервних сил організму. Окрім того, що музична терапія має лікувально-оздоровчий вплив на психологічний та фізичний стани людини, вона здатна ще й емоційно збагачувати та творчо розвивати її.

Практика застосування музичної терапії сягає своїм корінням у сиву давнину: цілющу дію музики помітили ще у Стародавніх Китаї, Індії, Єгипті та Греції. У XI столітті видатний перський учений, лікар та музикант Авіценна один з розділів своєї енциклопедії «Канон лікарської науки» присвятив лікуванню звуком. Значно пізніше, у 1621 році, англійський мислитель Роберт Бертон у творі «Анатомія меланхолії» виклав думку, що музика здатна цілюще впливати на людський організм, а саме — лікувати деякі нервові розлади. У XIX столітті музичну терапію почали застосовувати на практиці європейські психологи, і лише усередині ХХ-го нею зацікавилися науковці.

Нині вже понад сімдесят вишів світу випускають фахівців-му-зикотерапевтів. Окрім того, створено багато професійних організацій — музично-терапевтичних асоціацій і товариств. Так, поступово накопичуються наукові дані, що підтверджують знання найдавніших мудреців про те, що музика — це наймогутніше джерело енергії, що має вплив на людину.

Відчути на собі оздоровчий вплив музично-терапевтичних сеансів може будь-хто — незалежно від віку, музичних здібностей чи музичної освіти. Та оскільки надзвичайно чутливі до будь-якої інформації, що надходить ззовні, зокрема й до музики, діти, — досить розповсюдженими є музично-терапевтичні сеанси саме з дітьми. Варто зауважити, що зазвичай їх призначають не лише дітям з певними фізичними, сенсорними та емоційними розладами, розладами поведінки, а й цілком здоровим дітям — для їхнього гармонійного розвитку.

Отже, аби зрозуміти, як музичний звук впливає на організм людини і особливо дитини, необхідно насамперед з'ясувати його фізичні властивості.

Фізичні властивості звука

Частота

Інтенсивність

Тембр

Вплив частоти звука

Звук переміщується у просторі у вигляді хвиль і має такі основні параметри, як частота звучання (вібрація), інтенсивність звучання (гучність) та тембр.

Частота звучання, тобто кількість коливань у секунду, які здійснює звукова хвиля, вимірюється у герцах. Що вищий тон звука, то швидшою є його вібрація, що нижчий тон, то вібрація є повільнішою. Зазвичай людина здатна сприймати звуки у діапазоні від 16 герц до 20 тисяч герц.

Інтенсивність або гучність звучання вимірюється у децибелах. Наприклад, спокійну розмову оцінюють рівнем 40 децибел, крик або звук відбійного молотка — 100 децибел, надто голосну музику чи сигнал авто — 125 децибел.

Шкала з вимірювання гучності у децибелах є логарифмічною: за нею збільшення гучності звуку на 10 децибел означає подвоєння попереднього значення його гучності. Відтак, гучність музики 110 децибел є удвічі більшою, ніж звук відбійного молотка.

Ще однією важливою властивістю звука є його тембр. Тембр — це забарвлення звука, якість голосу або інструмента, що вирізняють їх поміж інших. Тембр не залежить від частоти та інтенсивності звучання.

Вплив музики на фізичний стан людини

Звук впливає на здоров'я людини, її свідомість та поведінку. Терапевтичний ефект музики залежить, зокрема, від частоти її звучання. Учені з'ясували: числа обертання ферментів, які беруть участь у процесах обміну речовин людини, співпадають з частотою звуків музичного звукоряду. Ферменти під дією звука, частота якого співпадає з їхніми числами обертання, починають «звучати» — викликати біохімічну реакцію в організмі. Так, шлунок найбільш реагує на звуки низького регістру, оскільки у травних ферментів числа обертання низькі, а органи дихання, навпаки, найчутливіші до високих частот. Тож за допомогою звуків з певною частотою можна лікувати той чи той орган людського організму.

Окремої уваги щодо оздоровчого впливу на організм людини заслуговують так звані високочастотні звуки, якими є, зокрема, деякі звуки природи: спів птахів, стрекотіння коників, голоси дельфінів; різноманітні звуки водної стихії. Діапазон частоти звучання цих звуків — від 5000 герц до 8000 герц, а саме такі частоти найефективніше впливають на процеси формування дитячого мозку. Тому дуже важливо, щоб такі високочастотні, а отже лікувальні звукові вібрації, оточували дітей з раннього віку.

Звук з гучністю 125 децибел викликає больові відчуття в органах слуху людини. Але звук сприймають не лише вони, а й усі інші внутрішні органи. Ось чому надмірне слухання гучної музики може викликати в організмі руйнівні процеси.

Учені довели, що на стан організму людини впливає ще й періодичність наростання та спаду гучності звукових хвиль. Найсильнішу позитивну реакцію мозку людини викликає періодичність наростання та спаду гучності звукових хвиль через кожні 20-30 секунд. Це пов'язано з тим, що функції центральної нервової системи людини також мають циклічність 30 секунд.

Учені проаналізували сотні творів різних напрямів музики — класичної, популярної, рокової — та прийшли до приголомшливого висновку: саме у класичній музиці гучність звукових хвиль наростає та спадає приблизно через кожні 30 секунд. Відтак під час слухання класичної музики центральна нервова система людини резонує зі звуковими хвилями музики, а це сприяє відновленню людського організму в цілому.

Окрім частоти та гучності звучання музики, вплив на фізичний стан людини має ще й тембр того інструмента (голосу), на якому виконують цю музику. Так, ще у давньогрецькому міфі описано, як співак Орфей своїм прекрасним голосом пом'якшував душі не лише людей, а й диких тварин. Лікар Ескулап зцілював пацієнтів, що страждали від радикуліту та хвороб нервової системи, звуками труби. А герой «Ілліади» Гомера Ахіллес вгамовував власну лють звучанням ліри. У давній Спарті воїни ставали до бою під звуки авлосів — дерев'яних духових інструментів, які спонукали забути про втому і підвищували тонус м'язів.

У наш час вже доведено наукою, що, наприклад, тембр кларнету позитивно впливає на кровообіг людини, скрипки та фортепіано — заспокійливо діє на нервову систему, тембр флейти — сприяє релаксації.

Проаналізувавши основні властивості музичного звука, які впливають на фізичний стан людини, зокрема дитини, можна прийти до такого висновку: педагог, який має музичну освіту, знається на творах класичної музики та володіє грою на певному музичному інструменті, за бажанням може спробувати себе у ролі музичного терапевта.

Музично-терапевтичні заняття з дітьми

Основним завданням музично-терапевтичних занять з дітьми є гармонізація психосоматичних процесів, які відбуваються у дитячому організмі. Але такі заняття можуть мати не лише оздоровчу мету, а й розвивальну — розвиток музичних здібностей. Саме тому важливо, щоб ці заняття були цікавими для дітей, захопливими та змістовними.

Отже, музично-терапевтичні заняття з дітьми може проводити музичний керівник чи учитель музичного мистецтва. Тим паче, що на таких заняттях використовують ті самі види діяльності, що є обов'язковими й для кожного музичного заняття у дошкільному закладі чи уроку музичного мистецтва у школі. Зокрема, це:

слухання музичних творів;
спів пісень;
ритмічні рухи під музику;
ігри під музику.

Для підтримання фізичного та психічного здоров'я дітям корисно брати участь у різноманітних іграх, танцювати і виконувати фізичні вправи під супровід класичних музичних творів бадьорого характеру — мажорних, радісних, піднесених. Такими є, наприклад, більшість п'єс з дитячих альбомів різних композиторів. Проте слід зауважити, що найбільший музично-терапевтичний вплив на дітей все ж має цілеспрямоване слухання музичних творів.

Зокрема, варто пропонувати слухати дітям уривки різнохарактерних музичних творів — повільних і швидких, сумних і веселих. Таке чергування нагадуватиме своєрідну гру настроями, емоціями, образами, що дуже подобається дітям і утримує їхню увагу. Окрім того, це урівноважуватиме занадто збуджених та налаштовуватиме на активність надмірно спокійних малюків.

Оскільки у наш час навіть маленькі діти відчувають шалений ритм життя, то часто бувають нервовими, некерованими, агресивними. Якщо такі психологічні зміни у своїх вихованців помітив педагог, він має обов'язково надавати їм можливість слухати якомога більше спокійної музики.

«Сеанси» слухання музики під час звичайних музичних занять чи уроків можливі лише двічі на тиждень — за розкладом. Проте бажаного терапевтичного ефекту можна досягти лише за умови чи не щоденного їх проведення. Задля цього музичний керівник має тісно співпрацювати з вихователями та рекомендувати їм здійснювати музично-терапевтичний вплив і під час занять у групі. Йдеться про мимовільне слухання дітьми спеціальної оздоровчої музики тоді, коли вони залучені до будь-якого виду діяльності, не пов'язаного з вербальним спілкуванням — малювання, ліплення, виконання фізичних вправ тощо. Найоптимальніша періодичність та тривалість таких музично-терапевтичних «сеансів» слухання музики для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку — щоденно по 30 хвилин.

Музичний матеріал для музично-терапевтичних

занять з дітьми

Музичний матеріал для музично-терапевтичних занять треба добирати дуже ретельно. Насамперед, потрібно намагатися знаходити позитивно-ліричні твори класичних композиторів з гармонійним поєднанням мелодії та ритму, а також звертати увагу на їхні назви. Як показує практика, слухання творів з назвами трагічного характеру або такими, що пов'язані з негативними образами («Ніч на Лисій горі», «Павана на смерть інфанти»), можуть викликати у дітей відчуття страху, надмірного переживання, тривоги тощо.

Насамперед рекомендуємо педагогам приділяти увагу класичним творам, спеціально написаним для дітей. Якщо ж є бажання застосовувати на своєму занятті класичну музику, яка не розрахована суто на дитяче сприймання, головним критерієм під час добору такої музики має бути інтуїція та власний смак педагога. Позаяк все ж потрібно звертати увагу на гучність музики, її темп та драматичність.

Пропонуємо до вашої уваги орієнтовний репертуар класичних музичних творів, які було б доцільно використовувати на музично-терапевтичних заняттях з дітьми:

«Дитячий альбом» Петра Чайковского;
«Пори року» Петра Чайковського;
«Дитячий куточок» Клода Дебюссі ;
«Карнавал тварин» Каміля Сен-Санса ;
«Танці ляльок» Дмитра Шостаковича;
«Музичні моменти» Франца Шуберта ;
«Дитячі сцени» Роберта Шумана ;
«Добре темперований клавір» Йогана Себастіана Баха ;
«Дитячий альбом» Арама Хачатуряна;
«Багателі» Людвіга ван Бетховена ;
«Петрик та вовк» Сергія Прокоф'єва;
«Дитячий альбом» Григорія Свіридова;
«Попелюшка» Сергія Прокоф'єва;
«Пісні без слів» Фелікса Мендельсона ;
«Маленькі нічні серенади» Вольфганга Амадея Моцарта .

Музика та звуки природи

На музично-терапевтичних заняттях з дітьми доцільно також поєднувати звучання шедеврів класичної музики зі звуками живої природи: дивовижними за красою звуками голосів птахів, дельфінів, китів, диких тварин; стрекотінням коників, цвіркунів; гуркотом громовиці, шумом дощової зливи, океанічних хвиль тощо. Нині у продажу можна знайти компакт-диски із фонограмами, де поєднано звучання творів класичної музики та звуків природи з високочастотною вібрацією. Власний досвід свідчить, що слухати їх — це універсальний спосіб відновлення та підтримання психічного та фізичного здоров'я для людини будь-якого віку.

І наостанок, головна рекомендація музичним керівникам та вчителям музичного мистецтва від музикотерапевта: аби ваші музично-терапевтичні заняття подобалися дітям, вони, насамперед, мають подобатися вам. Все, що робите, має надихати та дарувати насолоду — інакше діти не виявлятимуть інтересу ні до музики, ні до заняття. Якщо врахуєте ці поради, неодмінно відчуєте користь для здоров'я та гармонійного розвитку не лише своїх вихованців, а й самих себе.

Формування креативної особистості засобами музичного виховання

Музика – уява –

фантазія – казка –

творчість – ось доріжка,

йдучи якою дитина

розвиває свої духовні сили.

Василь Сухомлинський

Сучасний світ — це світ креативних особистостей, адже вершин у ньому досягають лише ті, хто мислить неординарно, творчо, хто нестандартно підходить до розв'язання будь-яких проблем.

І хоча на формування креативної особистості впливає чимало чинників, відчутних успіхів у цій справі можна досягти, використовуючи засоби музичного виховання

Умови для розвитку у дошкільників креативності можна забезпечити, зокрема, на музичних заняттях. Ще Василь Сухомлинський стверджував, що музика пробуджує енергію мислення навіть у найінертніших дітей. Музика формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву. А для людини творча уява — це ключик, який відмикає двері у нове, досі незнане життя, це одна з неодмінних умов формування креативності.

Найкращим періодом для розвитку творчої уяви є дошкільне дитинство. Від того, наскільки повно були використані його можливості, багато у чому залежатиме креативний потенціал дорослої людини. Тому педагогам необхідно правильно сприймати прояви дитячої креативності: не переривати та не гальмувати їх критичними зауваженнями, негативними оцінками; натомість якомога частіше створювати ситуації для вільного спілкування, обміну думками.

Пройшовши необхідний етап наслідування, накопичивши враження, набувши відповідних навичок, дитина має перейти до етапу творчості, самостійного пошуку рішень. Як педагог насамперед вбачаю своє завдання у тому, щоб підштовхнути дошкільників до проявів ініціативи, винахідливості, вигадки, фантазії. Саме тому прагну будувати свою роботу з ними за такою схемою: БАЧУ — ЧУЮ — ТВОРЮ (танцюю, співаю, імпровізую, вигадую].

Вправи для розвитку креативності у дітей дошкільного віку

На заняттях з молодшими дошкільниками постійно підтримую у них почуття нового. Досягаю цього, збагачуючи зорові, слухові, чуттєві враження вихованців за допомогою фрагментів з лялькових вистав, репродукцій картин, нових предметів, іграшок, музичних інструментів тощо. Це дає змогу зацікавити малюків, пожвавити заняття. Можливість самому спробувати заграти на сопілці чи іншому музичному інструменті, підібрати зображення, що відповідає настрою музики, або ж «намалювати» мелодію викликає у дітей щирий інтерес до музики. Вони активніше залучаються до творчого діалогу, залюбки виконують мистецькі завдання.

Дітям молодшого дошкільного віку можна запропонувати музичну розвагу «Спостереження за ходою Лисички»: під супровід відповідної музики Лисичка (перед малюками її зображує старша дівчинка) йде, крадучись — тихо ставить ногу, озирається. Потім передаємо враження від побаченого і почутого за допомогою графічного зображення, наприклад, малюємо на папері кружечки, що позначають рух мелодії вгору та вниз («сліди» Лисички). Діти показують руками напрям мелодії, під яку рухалася Лисичка. Використовуючи свої знання, далі вони можуть самі відтворити на фортепіано та металофоні обережні кроки Лисички та ритмічний малюнок запропонованого педагогом вірша:

Лисичка-сестричка — Тихенька хода.

М'якесеньким лапкам Зайчат не шкода.

Послідовна робота дає змогу щоразу підвищувати вимоги. На наступному занятті я застосовую прийом складання казки дітьми: «Гралися Зайчики, підкралася до них Лисичка і стала слухати. Тут затупотів Ведмідь, усі злякались і втекли». До цієї казки діти можуть самостійно створити музичний супровід.

З накопиченням у дітей досвіду і знань їхня творчість урізноманітнюється. Вихованці середньої групи залюбки створюють музичні образи. Їм можна запропонувати вправу «Відгадай настрій звірят». Діти по черзі за допомогою інструменту передають настрій обраного персонажу, а всі інші його відгадують, визначаючи характер музичної «замальовки»: «Зайчики в Оксани веселі, легко танцюють. А в Сергійка зайчики сердито стрибають і сильно тупотять ніжками».

У ході занять часто використовую так звані «словесні навігації» — прості, короткі загадки та вірші, на які треба реагувати мімікою, рухами, жестами. Багатий матеріал для інсценізацій дають народні пісні, потішки, приспівки, забавлянки, заклички. Так, дівчинка бере ляльку, «вмиває» її та приспівує:

Водичко, водичко, умий Галі личко,

Щоб очки ясніли, щоб щічки рум'яніли,

Щоб сміявся роток, щоб кусався зубок.

Старший дошкільний вік

Набутий на музичних заняттях досвід інсценізації фольклорних творів сприяє творчому наповненню повсякденного життя дошкільників. Так, наприклад, закличка «Іди, іди, дощику» зазвичай є природним емоційним відгуком більшості моїх вихованців на дощову погоду.

Поступово готую вихованців і до участі у пісенній творчості. Виконуючи, скажімо, знайому дітям пісню, зупиняюся наприкінці, не завершую мелодію — малюки доспівують її самі. Потім, співаючи нову розспівку, перериваю її звучання на нестійкому звуці — діти закінчують фразу стійким звуком. А згодом, виконавши уривки музичних творів у мажорному та мінорному ладах, прошу вихованців розрізнити їхні характери (весело чи сумно), відтворити голосом мелодію.

Для самостійних імпровізаційних вправ пропоную дітям наслідувати, імітувати спів зозулі, проспівати імена, скласти мелодію на слова «цвінь-цвірінь», «няв-няв». Вокальні навички дошкільників удосконалюються під час складання пісенних відповідей. Можна ставити дітям музичні запитання, як-от: «Зайчик, Зайчик, де бував?». Діти самостійно імпровізують: «Я в садочку танцював! Під кущем, під кущем!».

Імпровізації задовольняють прагнення дітей передати свої емоції за допомогою музики. Важливо те, що реакції на запропоновану ситуацію бувають найнесподіванішими. Так формується здатність дітей мислити не у «загальному потоці», а креативно.

Старших дошкільників я спонукаю складати пісні на їхні власні слова. Але спершу вчу відчувати ритмічну пульсацію поетичного рядка і, власне, римувати. Потренуватися можна на таких прикладах:

Музичний керівник Діти

сонечко віконечко

діти квіти

струмочки листочки

весна красна

Велике значення для розвитку творчих здібностей мають музично-ритмічні вправи. Демонструючи характерні рухи певного персонажу, діти під супровід відповідної музики передають особливості його поведінки. Наприклад, танок ведмежати — незграбний, метелика — витончений, зайченяти — жвавий, сніжинки — ніжний.

Не менш цікавою є така форма роботи, як озвучування казок. Спочатку я пропоную дітям вибрати казку. Далі домовляємося, хто якого персонажа озвучуватиме, спільно визначаємо, у кого краще виходить. Діти самі обирають інструменти, які, на їхню думку, більше імпонують тому чи тому персонажу казки. Наприклад, у казці «Рукавичка» діти озвучують: Мишку — дзвоником, Жабку — бубном, Зайчика — металофоном,

Лисичку — трикутником, Вовка — кастаньєтами, Ведмедя — барабаном, Діда — тріскачкою.

Під час інсценізації казки імена персонажів замінюємо звучанням відповідних інструментів. Наприклад:

Хто, хто в рукавичці живе?
Я — ... (звучить дзвоник)!
Я — ... (звучить бубон)!
Я — ... (звучить трикутник). А ти хто?
А я — ... (звучить барабан) волохатий; пустіть мене до хати!
Заходь!

Ця форма роботи надзвичайно цікава дітям. Час минає непомітно, і в кінці заняття вони просять: «А, може, ще?».

Під час слухання музики, що відтворює картини природи, можна зацікавити дітей розповіддю, як-от: «Настало літо — грибне, лісне, полуничне, річкове, малинове. Прислухайтесь: у полі шелестить травичка, сюрчать коники, гудуть бджоли. Мовчить вода в річках, озерах. Аж раптом — хлюп! Сплеск води! Певно, рибка хвостиком вдарила. Дзюркотить струмочок. Зупинись і почуй його пісеньку». За допомогою цього прийому, не виходячи з дитячого садка, можна побувати, скажімо, у лісі.А потім перед кожною дитиною кладу аркуш паперу для малювання і фарби. Звучить музика і... ліс «приходить у гості» до дітей. Він дзвенить пташиними голосами, у ньому стрибають білки і зайці, стукає дятел, продирається крізь хащі ведмідь, рискає вовк. Ми слухаємо музику, і кожен бачить «своє». І це «своє» відтворює у малюнку. На наступному занятті діти можуть пояснити зображене, долучаючи до розповіді жести, рухи та міміку.

Існує ще чимало цікавих і ефективних методів та прийомів, що сприяють розвитку креативності у дошкільників. Головне, щоб використовуючи їх, ми усіляко підтримували прояви дитячої творчості — навіть найпростіші, відзначали знахідки дітей — нехай і незначні, цінували їхні особисті думки — бодай найнаївніші. Ось що стимулює розвиток креативного підходу до навколишнього світу.

Сподіваюся, що наша любов до дітей, бажання використовувати у своїй роботі прогресивні методи та прийоми, досконало оволодіти мистецтвом виховання, помножені на високий професійний запал, допоможуть нам подолати непростий шлях від спів-буття до співтворчості як вершинної точки спільності дорослого і дитини.

Філія "Грузький НВК" ОКНЗ "Софіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів"

Сторінка музкерівника