Школа культури здоров'я в спадщині

В. О. Сухомлинського

Підготував учитель фізкультури

Будулатій О.М.

Серед багатьох цінностей, якими дорожить людина, особливо важливе місце займає здоров’я. Тільки фізично і психічно здорова людина може реалізувати закладені в неї природою потенційні можливості, відчувати себе активним і повноцінним членом суспільства. Здорова людина життєрадісно й охоче виконує обов’язки, покладені на неї життям,  повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності.

Сучасна наука свідчить, що здоров’я людини – це одна із глобальних проблем, яку намагаються вирішувати не лише лікарі, а й психологи, фізіологи, педагоги.  Тому в сучасних умовах надзвичайною потребою стало навчити кожну людину, в першу чергу,  дитину, науки здоров’я, сформувати в неї вміння та навички здорового способу життя.

У вирішенні цієї важливої проблеми великого значення набуває здоров’язберігаюча, здоров’ястворююча діяльність учителя, перед яким стоїть завдання формувати в учнів валеологічний світогляд та валеологічну поведінку, екологічну культуру як умови збереження та зміцнення здоров’я, пріоритет здоров’я – найважливішої людської цінності.

Надзвичайно цінною для навчально-виховного процесу щодо формування здорового способу життя є спадщина видатного педагога, вченого, письменника В.О. Сухомлинського, адже питання, які він підіймав раніше, постають  й зараз, а шляхи їх вирішення прості й зрозумілі  учням, педагогам та  батькам.

В.О. Сухомлинський був переконаний, що здоров’я людини – це індивідуально достатній та максимально можливий для певної особистості рівень гармонійного розвитку духовних, психічних і фізичних сил, що забезпечує їй ефективне та повноцінне виконання всіх соціальних, професійних та інших функцій.

Культура здоров’я особистості є ідейно-теоретичним, потребнісно-мотиваційним, емоційно-вольовим, операційно-практичним забезпеченням її життя, діяльності та спілкування відповідно до критеріїв внутрішньої та зовнішньої гармонії, функціональної ефективності та соціальної користі.

Під ідеалом людини з високим рівнем культури здоров’я В. Сухомлинський розумів цілісну, гармонійну особистість, яка має єдність фізичних, психічних, духовних характеристик, спроможна до ефективного виконання соціальних, особистих, професійних функцій, готова до постійного саморозвитку та самовдосконалення протягом усього життя.

Соціальна функція культури здоров’я полягає у забезпеченні готовності індивіда до реалізації завдань суспільства зі збереження та розвитку стійкого соціоприродного середовища, зі створення умов та вироблення засобів його творчого перетворення в інтересах усіх людей, з фізичного та духовного відтворення людини як представника біологічного виду та розумної соціальної істоти.

Індивідуальна функція культури здоров’я є одним з  факторів гармонійного розвитку особистості, для якої здоров’я є найважливішою духовною цінністю та загальною умовою ефективної праці, пізнання, спілкування та творчості.

«Я не боюсь ще раз повторити: турбота про здоров’я – це найважливіша праця вихователя. Від життєдіяльності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших чотирьох років навчання,  добра половина їх – про здоров’я».

У Павлиській середній школі, де працював Василь Олександрович,  склалося особливе розуміння здоров’я особистості та культури її здоров’я. Воно включало в себе не тільки формування у школярів знань і набуття ними навичок здорового способу життя, а набуло більш глибокого змісту, в основі якого – прагнення до розуміння дитиною відчуття радості, краси оточення та краси вчинків, гармонії здорового тіла та здорового духу.

Отже, перед учителем початкових класів стоять такі основні завдання:

• формування в учнів бажання і вміння вчитися, мотиваційної сфери пізнавальних інтересів, стимулювання їхніх особистих досягнень;
• формування екологічної культури, поваги до людей, толерантності;
• формування позитивної мотивації, фізичних і духовних здібностей учнів з метою свідомого ставлення до свого здоров’я;
• залучення молодших школярів до гуртків, студій, спортивних секцій, які б забезпечували розвиток творчих здібностей учнів та сприяли б здоровому способу життя;
• набуття учнями соціального досвіду, успадкування духовних надбань нашого народу щодо здорового способу життя.

Досягненню поставленої мети сприяє реалізація шкільних програми  «Школа культури здоров’я» та програми еколого-оздоровчого напрямку.

А як результат роботи, модель особистості випускника початкової школи, у якого повинні бути сформовані:

• емоційно-ціннісне ставлення до себе;
• емоційно-ціннісне ставлення до людей;
• емоційно-ціннісне ставлення до природи.

Видатний педагог  писав: "Досвід переконав нас у тому, що приблизно у 85 % усіх невстигаючих учнів головна причина відставання в навчанні – поганий стан здоров’я, якесь нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спільними зусиллями матері, батька, лікаря і вчителя".

Саме тому в початковій школі , звертаючись до надбань великого педагога, будую роботу у єдиному просторі та тісній співпраці «учень – вчитель – батьки».

 Мета діяльності - з перших днів навчання дітей у школі оволодіти інформацією про стан та динаміку розвитку здоров’я кожної дитини, організувати свою роботу так, щоб максимально врахувати психічний і фізичний стан кожного учня, створити умови для комфортного навчання молодших школярів.

З цією необхідно розподіляти фізичні, емоційні, психічні навантаження на уроках і в позаурочний час з урахуванням динаміки працездатності школярів. Лише доброзичливе та чуйне ставлення педагога  до дітей сприяє  формуванню позитивного емоційного настрою, збереженню психічного здоров’я учнів. Тісна співпраця з психологічною службою допомагає забезпечити розвиток особистості, попередити конфліктні ситуації.

Василь Олександрович вважав, що джерело повноцінної розумової праці не в напруженому швидкому темпі, а в правильній, виваженій його організації, в здійсненні багатогранного фізичного, інтелектуального, естетичного виховання.

Основною  метою вчителя є реалізація потенціалу навчальних програм щодо становлення особистості учня, його фізичного, духовного, інтелектуального та соціального розвитку.

Відомо, що рівень фізичної культури людини визначається не лише фізичною підготовленістю, а й рівнем знань, серед яких: особливості діяльності свого організму;чинники, які дозволяють підтримувати високий рівень психічної та фізичної працездатності;методики оздоровчих та спортивних тренувань;використання фізичних вправ у рамках релаксаційних занять.

Ці знання учні початкових класів отримують на уроках з основ здоров’я та фізичної культури, природознавства. На цих уроках вихованці вчаться свідомо керувати власною поведінкою, формують свою активну життєву позицію, розвивають навички свідомого вибору здорового способу життя,  створюють атмосферу позитивної уваги один до одного, довіри, психологічного комфорту та безпеки. Формуванню основних життєвих навичок щодо здорового способу життя та безпечної поведінки сприяє індивідуальна, парна та групова діяльність учнів на уроці, використання інтерактивних форм і методів навчання.

Зацікавити школярів, активізувати їх пізнавальну діяльність допомагає використання нестандартних форм навчання: уроки-екскурсії, уроки-подорожі, конференції,  уроки-казки, інтелектуальні ігри тощо. Підвищення інтересу учнів до навчання сприяє також залучення батьків - медичних спеціалістів до проведення уроків.

Заслуговує на увагу використання проектних технології навчання та виховання. Під час проведення групової роботи діти вчаться спілкуватися, аналізувати, переконувати, висловлювати свою думку, оцінювати роботу, порівнювати власні думки з думками інших, виконувати різні ролі, відповідати за свій вибір.

 В.О.Сухомлинський звертав увагу педагогів на те, що рух – це необхідна умова життєдіяльності молодшого школяра. З метою попередження  стомлення учнів в системі застосовую відпочинок у формі фізкультхвилинок та фізкультпауз. Часто він проводиться під музичний супровід у поєднанні різних видів активних фізичних вправ, вправ на увагу та спокійного відпочинок у за допомогою релаксаційних пауз. Це допомагає дітям розслабитися, заспокоїтися, привести свої думки в порядок. Такі тихі паузи важливі, особливо після закінчення інтенсивного процесу, протягом якого діти витратили багато творчої енергії. Під час їх проведення обов’язково необхідно дотримуватися санітарно-гігієнічного режиму. Адже великий педагог наголошував, що «виробити нетерпимість до задушливого повітря непровітреного приміщення –так само важливо, як прищепити санітарно-гігієнічні навички».

В.О.Сухомлинський писав, що самовиховання красоти осанки – один із головних стимулів, який спонукає учнів щоденно виконувати ранкову гімнастику. Тому перед початком занять в класі систематично проводиться ранкова зарядка. Вона позитивно впливає на весь організм, сприяє не тільки формуванню правильної постави, виховує звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами.

Велику увагу педагог приділяв заняттям спортом. Він зазначав, що «спорт стає засобом виховання тоді, коли він улюблене заняття кожного». Прищепити бажання займатися спортом допомагає проведення родинних спортивних свят, участь у шкільних спортивних заходах. Також для молодших школярів важливим є приклад педагога та батьків, спортивні досягнення однокласників (додаток).

   Особливу увагу В.О.Сухомлинський приділяв прогулянкам на свіжому повітрі.  Саме тому, в навчально-виховному процесі активно впроваджуються уроки милування природою, «подорожі» екологічними стежками школи. А на подовжених перервах організовуються прогулянки на свіжому повітрі. Під час таких прогулянок проводяться дидактичні та рухливі ігри. Відпочинок на подвір’ї знижує агресію, розвантажує нервову систему дітей, позитивно впливає на розвиток легенів, поліпшує настрій. В.О.Сухомлинський радив батькам посадити біля вікна декілька горіхових дерев, які багаті фітонцидами. Шкільне подвір'я нашої школи прикрашає горіховий сад, який очищує повітря, знищує хвороботворні бактерії.

Особливу увагу педагог приділяв екологічні освіті. «Природа – дієвий чинник фізичного виховання», - зазначав він.

Отже, найголовнішими завданнями екологічної освіти та екологічної культури є:

• поєднання екологічного мислення та екологічної поведінки з розумінням, що все у світі взаємопов'язане, що кожна дія людини викликає вплив на природу;
• пробудження в учнів усіх вікових груп занепокоєності станом природного середовища;
• виховання бережного ставлення до навколишнього оточення, бажання вести природоохоронну роботу.

 Для школярів любов до навколишнього світу починається зі шкільного подвір'я. Весною воно буяє зеленню, а восени міниться фарбами від ніжно-золотистого до пурпурового. Дерева та кущі шкільної території вдягнені в жовті, багряні, сріблясто-зелені лати. З перших днів навчання в школі учні залучаються до спостережень та догляду за рослинами, а з часом разом з батьками до участі в операціях «Зелене подвір'я», «Красу і затишок шкільній оселі».

Відомий педагог зазначав, що «ми, діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними їй, оберігати джерела, з яких ми п'ємо».

Використання творчого надбання В.О. Сухомлинського допомогло розробити та впроваджувати різні форми роботи з учнями: спостереження, дослідницька діяльність у природі, хвилинки-роздуми, хвилинки-милування, хвилинки допитливості, хвилинки-цікавинки, хвилинки мислення.

Уроки милування природою викликають у більшості учнів емоційне піднесення, творче натхнення, допомагають навчити бачити красу природи. Хвилинки-цікавинки стимулюють пізнавальні інтереси дітей, сприяють розвитку допитливості, вмінню виявляти самостійність у вирішенні різних проблемних завдань.

Склалася система роботи щодо формування у школярів такого важливого загальнонавчального вміння, як уміння спостерігати за явищами і предметами навколишньої дійсності, бачити ті істотні зміни, які відбуваються в природі, розуміти причини цих змін і їх наслідки, бережливо ставитися до природних багатств і тієї краси, що нас оточує. Використання пошуково-пізнавальних завдань перетворює красу природного довкілля на одне з найпривабливіших для школярів явищ, активізує їхнє прагнення до пізнання нових об'єктів. Все це допомагає дитині пізнати і зрозуміти світ на уроках, під час екскурсій та в позакласній роботі.

 В.О.Сухомлинський радить вчителям  забезпечити допитливість учнів, надати їм можливість вести власні пошуки і робити відкриття, проявляючи при цьому самостійність. Шкільна пошуково-дослідницька діяльність - один із аспектів самостійного добування знань учнями. Тому важливо залучати учнів до різноманітної індивідуальної, парної, групової пошукової діяльності за завданням і під керівництвом учителя, однак без його безпосередньої участі. Під час проведення уроків  використовувати такі основні методи формування екологічної культури учнів, як розповіді, евристичні бесіди, диспути, екологічні семінари дослідницького напряму, ігри екологічного змісту, рольові ігри.

Великого значення у формуванні системи екологічних знань набуває використання інформаційно-комунікативних технологій навчання. Це дає можливість передати учням великий обсяг знань про екологію землі, сприяє активізації пізнавальної діяльності школярів, формує активну природоохоронну позицію.

У процесі екскурсій школярі оволодівають конкретними екологічними знаннями, переконуються у цінності природи і в необхідності бережного ставлення до неї. Великого значення у формуванні екологічної культури набувають краєзнавчі дослідження, під час яких в учнів розвиваються мотиви охорони природи: гуманістичні, естетичні, патріотичні, санітарно-гігієнічні, екологічні, науково-пізнавальні.

Інструментом для залучення учнів до пізнавальної діяльності є завдання-запитання, ігри, вікторини, творчі вправи, ребуси, шаради, проблемні ситуації, загадки екологічного змісту.

У Павлиській школі навчали дітей створювати красу навколо себе. Квітам у нашій школі відводиться вагоме місце як засобу виховання екологічної культури. Педагогами, учнями, батьками висаджуються квітники, розбиваються клумби. Кожний клас має власний куточок краси на пришкільній ділянці. Традиційними стали екологічний конкурс «У моєму класі квітів більше», трудовий десант «Чистий четвер».

Систематизована виховна робота спрямована на екологічне виховання дітей. Проведення виховних заходів «Подорож екологічними стежками Миколаївщини», робота над проектом «Мій рідний край, моя земля, моя маленька Батьківщина» формують екологічну культуру школярів на традиціях рідного краю, виховують у дітей любов до Батьківщини, бережне ставлення до її багатств.

Формуванню екологічної культури сприяє робота гуртків обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді «Юні знавці лікарських рослин», міської станції юних натуралістів «Юні друзі природи». Як результат роботи, школярі наполегливо працюють над різними екологічними проектами «Ялинка без ялинки», «Рослини - рятівники від радіації», «Вернісаж лікарських рослин», беруть участь у Всеукраїнських природничих конкурсах «Колосок», «Птах року» стають активними учасниками еколого-природничих заходів, колективних творчих справ екологічного змісту «Екологічною стежиною», «Природі потрібна допомога».Формуванню екологічної культури та здорового способу життя сприяє відвідування учнями міської станції юних натуралістів та обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді.

Ефективними формами роботи з сім'єю є родинні свята, семінари, тренінги, участь в екологічних конкурсах та конкурсах дитячої творчості «Природа очима дітей»,«Мальовнича моя Україна». Тематика конкурсів різноманітна: на кращу композицію з сухих квітів; спільну з батьками розповідь про домашніх тварин; сімейне фото на фоні природи; домашню квітку тощо. При цьому запрошуються батьки не лише як глядачі-уболівальники, але і як учасники.

В. Сухомлинський вважав домінантою виховання духовний аспект здоров’я дитини.  Він наголошував: «Турбота про людське здоров’я, тим більш про здоров’я дитини, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не перелік вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це насамперед турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості».

Велику увагу видатний педагог приділяв роботі з батьками. Саме від них залежить здоров’я дітей, їх благополуччя. З першої зустрічі з батьками системою стали індивідуальні бесіди, проведення лекцій на батьківських зборах, присвячених формуванню здорового способу життя, проведення родинних свят, консультацій лікарів-спеціалістів і психолога школи, залучення громадських організацій для впровадження лекторію. Практикуються також такі форми роботи з батьками, як диспути, психологічні тренінги, розв’язання різних педагогічних задач, консультації, надаються рекомендації щодо виховання молодих школярів. Батьки - активні учасники  життя класу, різноманітних заходів, спортивних конкурсів, спільного відпочинку, походів.

Духом і змістом праць В.О.Сухомлинського наповнена  методична робота, спільні засідання вчителів початкових класів з вихователями ДНЗ , заняття Школи молодого вчителя.

Відвідування занять у дошкільному навчальному закладі, круглий стіл вихователів та вчителів дає можливість продовжити систему роботи щодо залучення вихованців до здорового способу життя, узагальнити досвід з даної проблеми.

У системі методичної роботи сплановані та проводяться такі форми роботи:

• психолого-педагогічні семінари, проблемні семінари
• педагогічні читання;
• колективні та індивідуальні консультації,
• засідання творчих та динамічних  груп;
• тематичні педагогічні ради.

Методичну скарбницю поповнили мультимедійні презентації на тему «Використання педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського у системі екологічної освіти», «Педагогічна спадщина видатного педагога».

Мудрість, духовність, педагогічна доцільність та краса педагогічної дії – скарб, який ми отримали від Василя Олександровича Сухомлинського. Він невичерпний, тому назавжди залишиться джерелом гуманістичної педагогіки для вчителів.